Беродуал р-р д/ингаляций 20мл фл.

***
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
БЕРОДУАЛ®

Торговое название
БЕРОДУАЛ

Латинское название
BERODUAL

Общая характеристика
Склад:
діючі речовини:
іпратропію бромід, фенотеролу гідробромід;
1 мл (20 крапель) розчину для інгаляцій містить іпратропію броміду 261 мкг еквівалентно 250 мкг іпратропію броміду безводного; фенотеролу гідроброміду 500 мкг;
допоміжні речовини:
бензалконію хлорид, динатрію едетат, натрію хлорид, кислота хлористоводнева концентрована, вода очищена.

Форма выпуска
Форма випуску:
Розчин для інгаляцій по 20 мл або по 40 мл у флаконах № 1

Фармгруппа
Фармакотерапевтична група.
Протиастматичні засоби. Адренергічні засоби в комбінації з іншими протиастматичними препаратами.
Код АТС R03A K03.

Фармакологические свойства
Фармакологічні властивості.
Беродуал містить два активні бронхолітичні інгредієнти: іпратропію бромід, що має антихолінергічний ефект, та фенотеролу гідробромід, який є бета-адренергічним засобом.
Іпратропію бромід є четвертинною амонієвою сполукою з антихолінергічними (парасимпатолітичними) властивостями. Під час доклінічних досліджень виявлено, що він інгібує вагусні рефлекси як антагоніст ацетилхоліну – медіатора, який забезпечує передачу імпульсу блукаючого нерва. Антихолінергічні засоби запобігають підвищенню внутрішньоклітинної концентрації циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), що виникає внаслідок взаємодії ацетилхоліну з мускариновими рецепторами гладкої мускулатури.
Розширення бронхів після інгаляційного введення іпратропію броміду зумовлено переважно місцевою специфічною, а не системною дією препарату.
Немає доклінічних та клінічних даних про негативний вплив іпратропію броміду на секрецію слизу у дихальних шляхах, мукоциліарний кліренс або газообмін.
Фенотеролу гідробромід є прямим симпатоміметиком, який у терапевтичних дозах селективно стимулює бета2-рецептори. При застосуванні вищих доз відбувається стимуляція бета1-рецепторів. Зв’язування бета2-рецепторів активує аденілатциклазу за допомогою стимулюючого Gs-протеїну. При підвищенні рівня циклічної АМФ відбувається активація протеїнкінази А, яка згодом фосфорилює білки-мішені у клітинах гладких м’язів. Це, у свою чергу, призводить до фосфорилювання кінази легкого ланцюга міозину, блокування гідролізу фосфоїнозитиду та відкриття великих кальцієзалежних калієвих каналів.
Фенотерол спричиняє релаксацію бронхіальних і судинних гладких м’язів та захищає від таких стимуляторів бронхоконстрикції, як гістамін, метахолін, холодне повітря й алергія (реакції негайного типу). Після одноразового введення фенотерол блокує звільнення бронхоконстрикторних та прозапальних медіаторів зі стовбурових клітин. Окрім того, після введення високих доз фенотеролу спостерігається покращання мукоциліарного кліренсу.
При вищій концентрації фенотеролу в плазмі, яка частіше досягається при пероральному або, ще частіше, при внутрішньовенному введенні препарату, спостерігається зниження скорочувальних властивостей матки. При застосуванні високих доз можлива метаболічна дія: ліполіз, глікогеноліз, гіперглікемія та гіпокаліємія, останню спричиняє підвищення К+-захоплення, особливо у скелетному м’язі. Бета-адренергічні впливи фенотеролу на серце, наприклад, прискорення серцебиття та частоти серцевих скорочень, пов’язані із впливом фенотеролу на судини, стимуляцією бета2-рецепторів серця, а при застосуванні супратерапевтичних доз – стимуляцією бета1-рецепторів. Як і при застосуванні інших бета-адренергічних засобів, спостерігається збільшення інтервалу QTc. Для фенотеролу ці показники є дискретними і спостерігаються при дозах, які перевищують рекомендовані. Клінічна значущість встановлена не була. Тремор є найчастішим побічним явищем на тлі прийому бета-агоністів. На відміну від впливу на бронхіальні гладкі м’язи, системні ефекти бета-агоністів призводять до виникнення толерантності.
При проведенні клінічних досліджень було встановлено, що фенотерол є високоефективним при лікуванні вираженого бронхоспазму. Він запобігає бронхостенозу, пов’язаному з різними факторами, наприклад, фізичним навантаженням, холодним повітрям, а також ранньою реакцією на вплив алергенів.
При одночасному застосуванні двох активних речовин розширення бронхів відбувається шляхом реалізації двох різних фармакологічних механізмів. Таким чином, дві активні речовини забезпечують комбіновану спазмолітичну дію на бронхіальні м’язи, що дає можливість широкого терапевтичного застосування препарату при лікуванні бронхолегеневих захворювань, які пов’язані з порушенням прохідності дихальних шляхів. Для ефективної комбінованої дії потрібна дуже незначна кількість бета-адренергічного компонента, що дозволяє підбирати режим дозування препарату індивідуально для кожного пацієнта та максимально зменшити кількість побічних явищ.
За даними досліджень, у пацієнтів з астмою та ХОЗЛ Беродуал продемонстрував ефективність, яка відповідала подвійній дозі фенотеролу, призначеному без іпратропію, проте показав кращу переносимість при довготривалому застосуванні. У відповідних за розмірами дослідженнях у пацієнтів з астмою та ХОЗЛ зафіксована краща ефективність препарату порівняно з його компонентами: іпратропієм або фенотеролом.
При гострій астмі комбінація фенотеролу та іпратропію ефективна відразу після застосування препарату і виявляється ефективнішою, ніж кожен компонент окремо.

Фармакокинетика
Фармакокінетика
Після інгаляції препарату приблизно 16% дози осідає у дихальних шляхах, решта проковтується.
Активні інгредієнти (фенотеролу гідробромід та іпратропію бромід) дуже швидко абсорбуються з дихальних шляхів. Максимальна концентрація у плазмі досягається вже за кілька хвилин після інгаляції.
Немає підтверджень того, що фармакокінетика обох інгредієнтів у комбінації відрізняється від фармакокінетики кожної речовини окремо.
Фенотеролу гідробромід.
Та частина, що ковтається, метаболізується головним чином до сульфатних кон’югатів. Абсолютна біодоступність після перорального прийому є низькою (приблизно 1,5%). Після внутрішньовенного введення препарату спостерігали три фази метаболізму, і кінцевий період напіввиведення становив приблизно 3 години. Екскреція фенотеролу та його кон’югатів швидко здійснюється ренальним шляхом (нирковий кліренс: 267 мл/хв). Приблизно 40% препарату зв’язується з протеїнами плазми. У неметаболізованому стані фенотеролу гідробромід може повільно долати плацентарний бар’єр та потрапляти у материнське молоко.
Іпратропію бромід.
Абсолютна біодоступність після перорального прийому є низькою (приблизно 2%). Після внутрішньовенного застосування спостерігається швидке двофазне зменшення концентрації іпратропію у плазмі. Кінцевий період напіввиведення становить приблизно 1,6 години. Загальний кліренс активного інгредієнта становить 2,3 л/хв, ренальний кліренс - приблизно 40% кліренсу (0,9 л/хв), а неренальний, переважно гепатометаболічний, – 60%. Основні метаболіти, виявлені у сечі, повільно зв’язуються з мускариновими рецепторами. Після внутрішньовенного ведення препарату 46% активної речовини виділяється нирками, а після інгаляції за допомогою дозованого інгалятора у сечу виділяється 4,4 - 13,1% препарату в незміненому вигляді. У мінімальному обсязі (менше 20%) препарат зв’язується з протеїнами плазми. Іон іпратропію не долає гематоенцефалічний бар’єр. Відсутні дані про те, чи іон іпратропію долає плацентарний бар’єр.

Показания к применению
Показання.
Профілактика та симптоматичне лікування хронічних обструктивних захворювань дихальних шляхів з оборотним бронхоспазмом, який виникає при бронхіальній астмі та здебільшого при хронічному бронхіті з емфіземою легень або без неї.
При лікуванні пацієнтів з бронхіальною астмою та хронічним обструктивним захворюванням легенів (ХОЗЛ), яке реагує на терапію стероїдами, слід розглянути можливість призначення супутньої протизапальної терапії.

Способ применения и дозы
Спосіб застосування та дози.
(20 крапель = 1 мл).
(1 мл містить 250 мкг іпратропію броміду безводного та 500 мкг фенотеролу гідроброміду).
Дозу слід підбирати індивідуально. Під час лікування пацієнти повинні перебувати під медичним наглядом. За відсутності інших призначень рекомендують такі режими дозування.
Дорослі (включаючи людей літнього віку) та діти старше 12 років.
Гострі напади бронхіальної астми:
для швидкого усунення симптомів при легких та помірних загостреннях у багатьох випадках достатньо 1 мл (20 крапель).
В особливо тяжких випадках, наприклад, у пацієнтів, які перебувають у відділеннях інтенсивної терапії і не реагують на вищевказані дози, можливе призначення вищих доз до 2,5 мл (50 крапель).
В особливо тяжких випадках можливе застосування максимальної дози до 4 мл (80 крапель) за умови медичного нагляду за станом пацієнта.
Курсове та тривале лікування:
за необхідності повторного курсу препарату потрібно застосовувати 1 - 2 мл (20 - 40 крапель) при кожному прийомі до 4-х разів на добу.
У разі бронхоспазму середньої тяжкості або при проведенні вентиляції легень рекомендовано дозу, нижній рівень якої становить 0,5 мл (10 крапель).
Діти віком 6 – 12 років.
Гострі напади бронхіальної астми:
у багатьох випадках для швидкого усунення симптомів рекомендується 0,5 -1 мл (10 - 20 крапель).
У тяжких випадках можливе призначення вищих доз до 2 мл (40 крапель).
В особливо тяжких випадках можливе застосування до 3 мл (60 крапель) за умови медичного нагляду за станом пацієнта.
Курсове та тривале лікування:
за необхідності повторного курсу потрібно застосовувати 0,5 -1 мл (10 - 20 крапель) при кожному прийомі до 4-х разів на добу.
У випадках бронхоспазму середньої тяжкості або при проведенні вентиляції легень рекомендовано дозу, нижній рівень якої становить 0,5 мл (10 крапель).
Діти віком до 6 років (з масою тіла менше 22 кг).
З огляду на те, що інформація про застосування препарату у цій віковій групі обмежена, рекомендується застосовувати препарат у нижчезазначеній дозі лише за умови медичного нагляду за станом пацієнта:
приблизно 25 мкг іпратропію броміду та 50 мкг фенотеролу гідроброміду на 1 кг маси тіла на одну дозу, що відповідає до 0,5 мл (10 крапель) до 3-х разів на добу.
Розчин для інгаляцій призначений лише для інгаляції за допомогою відповідного небулайзера, і його не можна приймати перорально.
Лікування слід зазвичай розпочинати з найменшої рекомендованої дози.
Рекомендовану дозу необхідно розвести фізіологічним розчином до кінцевого об’єму 3 - 4 мл та застосовувати за допомогою небулайзера до закінчення розчину.
Розчин для інгаляцій Беродуал не можна розводити дистильованою водою. Розчин необхідно розводити щоразу перед застосуванням; будь-які залишки розведеного розчину необхідно знищувати.
Інгаляція розведеного розчину має проводитися безпосередньо після приготування розчину.
Дозування може залежати від способу інгаляції та якості розпилення.
Тривалість інгаляції може контролюватися розведеним об’ємом препарату.
Розчин для інгаляцій Беродуал можна застосовувати за допомогою різних моделей небулайзерів, представлених на ринку. При застосуванні настінного кисневого апарату розчин краще застосовувати зі швидкістю потоку 6 - 8 літрів на хвилину.
Пацієнти повинні дотримуватися інструкцій виробника небулайзера щодо правильних умов догляду, зберігання та очищення цього пристрою.
За необхідності прийом препарату можна повторювати з інтервалами щонайменше у 4 години.

Побочные эффекты
Побічні реакції.
Критерії оцінки частоти розвитку побічної реакції лікарського засобу:
понад 10% - дуже часті;
1-10% - часті;
0,1-1% - нечасті;
0,01-0,1% - поодинокі;
менше 0,01% - рідкісні;
невідомо - неможливо визначити на підставі доступної інформації.
З боку серцево-судинної системи:
нечасті: тахікардія, прискорене серцебиття, аритмія;
поодинокі: пальпітація, фібриляція передсердь;
невідомо: суправентрикулярна тахікардія, ішемія міокарда, зменшення діастолічного артеріального тиску та підвищення систолічного артеріального тиску.
З боку нервової системи:
поодинокі: головний біль, запаморочення та дрібний тремор скелетних м’язів.
З боку органів зору:
поодинокі: глаукома;
невідомо: порушення акомодації, мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску, очний біль.
З боку дихальної системи:
часті: кашель, місцеве подразнення (наприклад, фарингіт);
поодинокі: подразнення горла, ларингоспазм;
невідомо: виникнення бронхоспазму при застосуванні інгаляційної терапії.
З боку травної системи:
нечасті: сухість у роті, нудота, блювання, запор, порушення моторики шлунково-кишкового тракту;
поодинокі: діарея.
З боку сечовидільної системи:
поодинокі: затримка сечі.
З боку шкіри і підшкірної клітковини:
нечасті: шкірні реакції;
поодинокі: шкірні висипання, кропив’янка;
невідомо: гіпергідроз.
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини:
поодинокі: міалгія, м’язовий спазм;
невідомо: слабкість.
Порушення обміну речовин, метаболізму:
невідомо: гіпокаліємія.
З боку імунної системи:
поодинокі: гіперчутливість (реакції алергічного характеру), анафілактичні реакції;
невідомо: ангіоедема.
Психічні розлади:
поодинокі: знервованість, психологічні зміни.

Противопоказания
Протипоказання.
Підвищена чутливість до фенотеролу гідроброміду, атропінподібних речовин або до інших компонентів препарату; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, тахіаритмія.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Інші бета-адренергічні та антихолінергічні засоби, ксантинові похідні (наприклад, теофілін) можуть посилювати бронхорозширювальну дію Беродуалу. Одночасне призначення інших бета-адреноміметиків, антихолінергічних засобів, що потрапляють у системний кровотік, або ксантинових похідних (наприклад, теофіліну) може посилювати побічні ефекти.
При одночасному призначенні бета-блокаторів можливе значне послаблення бронхорозширювальної дії Беродуалу.
Гіпокаліємія при застосуванні бета-агоністів може посилюватися одночасною терапією ксантиновими похідними, кортикостероїдами та діуретиками. Цей факт слід враховувати, особливо при лікуванні пацієнтів з тяжкими формами обструкції дихальних шляхів.
Гіпокаліємія може підвищувати ризик виникнення аритмій у пацієнтів, які застосовують дигоксин. Крім того, гіпоксія може посилювати вплив гіпокаліємії на серцевий ритм. У таких випадках рекомендується проводити моніторинг рівня калію у крові.
Слід обережно призначати препарати, які містять бета2-агоністи, пацієнтам, які отримували інгібітори моноаміноксидази або трициклічні антидепресанти, оскільки ці препарати можуть посилювати дію бета-адренергічних агоністів.
Інгаляції галогенізованих вуглеводних анестетиків, наприклад, галотану, трихлоретилену або енфлурану, можуть посилювати ризик виникнення серцево-судинних захворювань при застосуванні бета-агоністів.

Передозировка
Передозування.
Симптоми
Симптоми передозування насамперед пов’язані з дією фенотеролу.
Можлива поява симптомів, пов’язаних з надмірною стимуляцією бета-адренорецепторів. Найімовірніша поява тахікардії, пальпітації, тремору, артеріальної гіпертензії або гіпотензії, підвищення пульсового АТ, стенокардії, аритмії та гіперемії.
Симптоми передозування іпратропію бромідом (наприклад, сухість у роті, порушення візуальної акомодації) є слабкими через дуже низьку системну доступність іпратропію, що вдихається.
Лікування
Введення седативних препаратів, транквілізаторів, у тяжких випадках – інтенсивна терапія.
Як спеціальні антидоти можна використовувати блокатори бета-рецепторів, бажано бета1-селективні блокатори. Проте необхідно враховувати можливе посилення бронхіальної обструкції та ретельно підбирати дозу для пацієнтів з бронхіальною астмою або ХОЗЛ через ризик розвитку гострого бронхоспазму, який може бути летальним.

Особенности применения
Особливості застосування.
У випадку раптового розвитку та швидкого прогресування задишки слід негайно звернутися до лікаря.
Тривале застосування препарату:
у пацієнтів з бронхіальною астмою та ХОЗЛ середньої тяжкості лікування при потребі (симптоматичне лікування) може виявитися доцільнішим, аніж регулярний прийом препарату;
у пацієнтів з бронхіальною астмою або ХОЗЛ, яке реагує на лікування стероїдами, слід оцінити необхідність проведення або посилення протизапальної терапії для контролю запального процесу дихальних шляхів та уникнення ускладнення контролю над захворюванням.
Регулярне збільшення доз препаратів, що містять бета2-агоністи, наприклад, Беродуалу, для лікування бронхіальної обструкції може призводити до ускладнення контролю над захворюванням. При посиленні бронхіальної обструкції просте збільшення дози бета2-агоністів, зокрема Беродуалу, понад рекомендовану дозу впродовж тривалого періоду лікування не лише не виправдане, але й небезпечне. Для запобігання погіршенню перебігу захворювання, що загрожує життю, слід розглянути питання про перегляд плану лікування пацієнта та адекватну протизапальну терапію інгаляційними кортикостероїдами.
Інші симпатоміметичні бронходилататори слід призначати одночасно з Беродуалом лише під медичним нагдядом за станом пацієнта.
Беродуал можна призначати лише після ретельної оцінки співвідношення ризику та користі, особливо при застосуванні препарату в дозах, які перевищують рекомендовані, при таких захворюваннях: недостатньо контрольований перебіг цукрового діабету, нещодавній інфаркт міокарда, тяжкі органічні захворювання серця або судин, тиреотоксикоз, феохромоцитома.
При застосуванні симпатоміметиків, у т.ч. і Беродуалу, можливий розвиток серцево-судинних порушень. Описані поодинокі випадки розвитку ішемії міокарда при застосуванні бета-агоністів. Пацієнтів з тяжким захворюванням серця (наприклад, ішемічною хворобою серця, аритмією або тяжкою серцевою недостатністю), які застосовують Беродуал, слід поінформувати про необхідність звернутися до лікаря при виникненні болю у грудях чи інших симптомів погіршення захворювання серця. Слід приділити увагу оцінці симптомів, наприклад, диспное та болю у грудях, оскільки вони можуть мати як респіраторне, так і кардіологічне походження.
При лікуванні бета2-агоністами можливий розвиток потенційно значущої гіпокаліємії.
Беродуал слід обережно застосовувати пацієнтам з гіперплазією передміхурової залози, контрактурою шийки сечового міхура або схильністю до розвитку вузькокутової глаукоми.
Повідомляли про поодинокі випадки офтальмологічних ускладнень (а саме: мідріаз, збільшення внутрішньоочного тиску, вузькокутова глаукома, біль в очах) при потраплянні в око іпратропію броміду або його комбінації з бета2-агоністами.
Ознаками гострої вузькокутової глаукоми може бути біль чи відчуття дискомфорту в очах, нечіткість зору, поява ореолів або кольорових плям перед очима у поєднанні з почервонінням очей у вигляді кон’юнктивальної закупорки або набряку рогівки. При появі вищевказаних симптомів у будь-якій комбінації слід розпочати лікування краплями, що звужують зіниці, та негайно звернутися до фахівця.
Пацієнтів необхідно проінструктувати про правильне застосування розчину для інгаляцій Беродуал. Необхідно дотримуватися заходів безпеки для уникнення потрапляння розчину в око. Рекомендується вдихати через мундштук розчин, призначений для використання за допомогою небулайзера. За відсутності мундштука слід користуватися маскою, яка щільно прилягає до обличчя. Пацієнти зі схильністю до розвитку глаукоми мають особливо ретельно піклуватися про захист очей.
Пацієнти, які страждають на муковісцидоз, схильні до розвитку порушень моторики шлунково-кишкового тракту при застосуванні препарату.
У поодиноких випадках після прийому Беродуалу можуть відразу розвинутися такі алергічні реакції, як кропив’янка, ангіоневротичний набряк, висипання, бронхоспазм, ротоглотковий набряк та анафілактична реакція.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Дані відсутні, але слід враховувати можливість виникнення побічних реакцій при застосуванні препарату.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Доклінічні дані не виявили негативного впливу фенотеролу та іпратропію на вагітність. Проте необхідно дотримуватися звичайних застережних заходів у зв’язку із застосуванням ліків у період вагітності, зокрема упродовж першого триместру.
Слід враховувати інгібуючий вплив фенотеролу на скорочувальну функцію матки.
Фенотеролу гідробромід проникає у грудне молоко. Дані про проникнення іпратропію у грудне молоко відсутні. Проте враховуючи той факт, що багато лікарських засобів проникає в грудне молоко, слід обережно призначати Беродуал жінкам, які годують груддю.
Діти.
Беродуал застосовують у педіатричній практиці. Дітям віком до 6 років препарат призначають тільки за умови медичного нагляду за станом пацієнта.

Условия и сроки хранения
Термін придатності.
5 років.
Умови зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Условия отпуска
Умови відпуску:
за рецептом

Упаковка
Упаковка.
По 20 або 40 мл у скляному флаконі, оснащеному поліетиленовою крапельницею та закритому гвинтовою поліпропіленовою кришкою; по 1 флакону в картонній коробці.

Производитель и его адрес
Виробник, країна:
Істітуто де Анжелі С.р.л., Італія