4589
ГОРЯЧАЯ ЛИНИЯ (с 9:00 до 18:00) (056) 745-55-21
Медицинская реформа. Основные принципы.
Поиск
Поиск участкового врача
google_dnipromed twitter_dnipromed youtube_dnipromed" facebook_dnipromed vk_dnipromed

Он-лайн поиск участкового врача


Например: пл. Октябрьская 4, просп. Кирова 127, ул. Героев Сталинграда 10

В связи с отключением сервиса Yandex.Карты поиск врача временно не работает. Мы пытаемся решить эту проблему.
НПосле осуществления поиска, Вам будет показан соответствующий Центр и Амбулатория с перечнем специалистов. В связи с медицинской реформой, участковые терапевты и педиатры переквалифицируются во врачей семейной медицины. При отсутствии Вашего адреса у терапевта или педиатра, рекомендуем просмотреть поле «Семейный врач».

Рекомендуем уточнять информацию в регистратуре Амбулатории или Центра

online physician

База учреждений наполняется

После выбора необходимой Вам категории, будет осуществлен поиск и показаны соответствующие лицензированные учреждения в радиусе 5 километров. При переходе на интересующую ссылку, Вы сможете ознакомиться с описанием учреждения, графиком его работы и контактами.

Категория учреждения

Выберите специализацию



Введите Ваш адрес



online physician

С помощью этого сервиса Вы можете найти все аптеки рядом с вашим домом, в которых есть в наличии интересующий Вас препарат, сориентироваться по его стоимости, а также ознакомиться с инструкциями к препарату.





Введите название препарата

    


Для наиболее точного поиска, следует вводить название препарата частично и затем выбрать нужный из предлагаемого списка. Минимальная длинна поискового запроса – 3 символа (первые буквы названия). Например, при поиске препарата «Ранитидин», лучше ввести «Ран».
online physician

База учреждений наполняется

После выбора необходимой Вам категории, будут показаны соответствующие учрежедния для поддержаниия красоты, здоровья и внутренней гармонии в радиусе 5 километров от введенного адреса. При переходе на интересующую ссылку, Вы сможете ознакомиться с описанием учреждения, графиком его работы и контактами.

Категория учреждения

Выберите специализацию



Введите Ваш адрес



Ваша компания оказывает услуги по восстановлению и поддержанию красоты и здоровья, духовного и физического развития? Компания CDM в рамках проекта dnipromed.com предлагает Вам сервис «Запись к врачу on-line».

Портал dnipromed.com – совместный проект компании CDM и КП «Днепропетровский городской Центр здоровья» Департамента охраны здоровья Днепропетровского городского совета. Это уникальная и наиболее полная медицинская информационная система, не имеющая аналогов среди специализированных сайтов Днепропетровской области.

Ресурсы портала dnipromed.com дадут возможность потребителю не только увидеть Вашу баннерную или контекстную рекламу, но и упростят связь между Вами и Вашими потенциальными клиентами. Позволят быстро найти нужное учреждение, специалиста, услугу или препарат, ознакомиться с ценовой политикой, отзывами и тут же записаться на прием в режиме on-line.

Целевая аудитория портала – это активные люди в возрасте от 18 до 55 лет, ценящие свое здоровье, время и стремящиеся к инновациям. Большая плотность населения, более 500 тысяч пользователей сети Internet, широкий спектр предоставляемой и обновляемой информации на dnipromed.com, обеспечат высокую посещаемость ресурса и заинтересованность потребителя в предлагаемых Вами услугах.

Максимальная отдача при минимальных затратах с порталом dnipromed.com!

Зипрекса пор.лиофил.д/п р-ра д/ин.10мг фл.№1

***
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЗИПРЕКСА

Торговое название
ЗИПРЕКСА

Международное название
Міжнародна непатентована назва:
Olanzapin

Латинское название
Zyprexa

Общая характеристика
Загальна характеристика:
міжнародна назва:
olanzapine;
основні фізико-хімічні властивості:
жовтий ліофілізований порошок;
склад:
1 флакон містить 10 мг оланзапіну;
допоміжні речовини:
лактози моногідрат, кислота винна, кислота соляна та натрію гідроксид для коригування рН.

Форма выпуска
Форма випуску:
Порошок ліофілізований для приготування розчину для внутрішньом'язових ін'єкцій по 10 мг у флаконах № 1

Фармгруппа
Фармакотерапевтична група.
Антипсихотичні засоби.
Код АТС N05A H03.

Фармакологические свойства
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Оланзапін є антипсихотичним лікарським засобом з широким спектром фармакологічної дії, зумовленим впливом на різні рецептори.
У процесі доклінічних досліджень оланзапін виявляв спорідненість з серотоніновими рецепторами (5-НТ2А/2С, 5-НТ3, 5-НТ6), допаміновими (D1, D2, D3, D4, D5), м-холінорецепторами (М1-М5), a1-адрено- і гістаміновими Н1-рецепторами. Оланзапін виявляє антагонізм до серотонінових, допамінових і холінорецепторів. Оланзапін продемонстрував більший рівень зв’язування з рецепторами серотоніну 5-НТ2, ніж з рецепторами допаміну D2 у моделях як in vitro, так і in vivo. Електрофізіологічні дослідження показали, що оланзапін селективно зменшує збудливість мезолімбічних (А10) допамінергічних нейронів, чинячи при цьому незначний вплив на стріарні (А9) шляхи, пов’язані з моторною функцією.

Фармакокинетика
Фармакокінетика.
Фармакокінетичне дослідження, в якому добровільно брали участь здорові люди, продемонструвало, що при внутрішньом’язовому введенні 5 мг оланзапіну максимальна концентрація у плазмі (Сmax) приблизно у п’ять разів більша за ту, що спостерігалася при пероральному прийомі цієї ж дози оланзапіну. Сmax швидше досягається при внутрішньом’язовому застосуванні, ніж при пероральному (15 - 45 хвилин порівняно з 5 - 8 годинами). Сmax і площа під кривою прямо пропорційні введеній дозі при його внутрішньом’язовому застосуванні. Для однакової дози оланзапіну, введеної внутрішньом’язово і перорально, однаковими є площа під кривою часу концентрації, час напіввиведення, кліренс та об’єм розподілу. Метаболічні профілі після внутрішньом’язового і перорального застосування подібні.

Показания к применению
Показання для застосування.
Купірування психомоторного збудження (ажитації) у хворих на шизофренію, біполярний афективний розлад і деменцію.

Способ применения и дозы
Спосіб застосування та дози
. Для внутрішньом’язового застосування. Не вводити внутрішньовенно або підшкірно.
Стан ажитації при шизофренії і біполярному афективному розладі. Рекомендована початкова доза дорослим для внутрішньом’язового введення оланзапіну становить10 мг, яку призначають у вигляді однієї внутрішньом’язової ін’єкції. Залежно від індивідуального клінічного стану друга ін’єкція, 5 -10 мг, може бути введена через дві години після першої ін’єкції, а третя ін’єкція, 5 -10 мг, може бути введена не раніше ніж через чотири години після другої. Безпека добової дози понад 30 мг не вивчалася у клінічних дослідженнях.
За наявності клінічних показань для продовження терапії оланзапіном внутрішньом’язові ін’єкції треба припинити та розпочати лікування пероральними формами оланзапіну у дозі 5 - 20 мг на добу відповідно до перебігу хвороби.
Стан ажитації при деменції. Рекомендована доза оланзапіну для внутрішньом’язового введення дорівнює 2,5 мг, яку призначають у вигляді однієї внутрішньом’язової ін’єкції. Другу ін’єкцію, до 5 мг, застосовують, якщо хворий продовжує перебувати у стані ажитації, і не раніше, ніж через 2 години після першої ін’єкції. Оцінка безпеки сумарних добових доз, які перевищують 12,5 мг, у пацієнтів у стані ажитації не проводилася. Використання оланзапіну для ін’єкцій в умовах інших ніж гостра ажитація та більше ніж період лікування 24 години не вивчалося і не рекомендується у хворих з деменцією. Пероральний оланзапін не показаний для лікування деменції.
Діти та підлітки. Дія оланзапіну на осіб до 18 років не досліджувалася.
Пацієнти похилого віку. Доза 2.5-5 мг на ін’єкцію повинна бути узгодженою для пацієнтів похилого пацієнтів або за наявності інших клінічних факторів. Для геріатричних пацієнтів з ажитацією при деменції рекомендована доза 2,5 мг на ін’єкцію, оскільки дана доза була виявлена як ефективна.
Особливості приготування розчину для внутрішньом’язових ін’єкцій
? Використовуйте розчини негайно, протягом 1 години після приготування.
? Викидайте будь-яку невикористану порцію.
? Після приготування отриманий розчин має бути прозорим і жовтого кольору.
? Лікарські засоби для парентерального введення кожного разу перед використанням необхідно перевіряти візуально на наявність часток.
Розчинення порошку оланзапіну для ін’єкцій із стерильною водою для ін’єкцій
? Оланзапін для ін’єкцій необхідно розводити лише стерильною водою для ін’єкцій. Розчиніть порошок у 2,1 мл стерильної води для ін’єкцій.

Побочные эффекты
Побічна дія.
Дуже поширеними побічними явищами (?10%), пов’язаними з вживанням оланзапіну, були сонливість та збільшення маси тіла. Концентрація пролактину плазми була збільшена у 34% пацієнтів, які приймали оланзапін, але ці підйоми були помірні та швидкоплинні (кінцеве значення не перевищувало вищих меж норми та статистично незначно відрізнялось від плацебо), а пов’язані клінічні прояви (наприклад, гінекомастія, галакторея, збільшення грудей) були рідкими. У більшості пацієнтів рівні пролактину повернулися до нормальних показників без припинення лікування.
Поширені (<10% та ?1%) побічні ефекти, пов’язані з прийомом оланзапіну, в клінічних дослідженнях включали запаморочення, астенію, акатизію, підвищення апетиту, периферичний набряк, ортостатичну гіпотензію, сухість у роті та закреп. Зрідка спостерігалися транзиторні, асимптоматичні підйоми печінкових трансаміназ, ALT та AST. В клінічних дослідженнях іноді зустрічалися довільні рівні глюкози плазми ?200 мг/дл (характерні для потенційного діабету), а також довільні рівні ?160 мг/дл, але <200 мг> В клінічних дослідженнях серед пацієнтів, які отримували лікування оланзапіном та мали вибіркові вихідні рівні тригліцеридів <150 мг> Іноді зустрічалася асимптоматична еозинофілія.
Побічна дія для окремих популяцій: дуже поширеним (?10%) небажаним ефектом, пов’язаним з використанням оланзапіну в клінічних дослідженнях пацієнтів похилого віку з психозами, пов’язаними з деменцією, було порушення ходи та падіння. Поширеними (<10% і =>1%) небажаними явищами, що пов’язані з прийомом оланзапіну у хворих похилого віку з психозом, асоційованим з деменцією, були нетримання сечі та пневмонія. В клінічних дослідженнях серед пацієнтів з медикаментозно індукованим (агоніст допаміну) психозом, пов’язаним із хворобою Паркінсона, погіршення паркінсонівської симптоматики відзначалося дуже часто, частіше, ніж з плацебо. Про галюцинації повідомлялося частіше, ніж із плацебо. В цих дослідах вимагалося, щоб пацієнти були стабільні на найнижчих ефективних дозах протипаркінсонічних препаратів (аганістів допаміну) перед початком дослідження та залишалися на тих самих протипаркінсонічних препаратах та дозуваннях протягом дослідження. Дози оланзапіну починалися з 2.5 мг/день та титрувалися до максимуму в 15 мг/день на розсуд дослідника.

Противопоказания
Протипоказання.
Препарат Зипрекса® протипоказаний тим пацієнтам, у яких відмічається підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
На метаболізм оланзапіну можуть впливати інгібітори чи індуктори ізоформ цитохрому Р450, особливо активність CYP1A2. Паління або призначення карбамазепіну підвищували кліренс оланзапіну. Відомо, що паління та лікування карбамазепіном стимулюють активність CYP1A2. Відомі інгібітори активності CYP1A2 можуть знижувати кліренс оланзапіну. Оланзапін є слабким інгібітором активності CYP1A2. Оланзапін не змінює фармакокінетики теофіліну - препарату, який переважно метаболізується за допомогою CYP1A2.
Наступні препарати давали разом з окремими дозами оланзапіну в клінічних дослідженнях та не виявляли інгібування метаболізму: іміпрамін або його метаболіт дезіпрамін (CYP2D6, CYP3A, CYP1A2), варфарин (CYP2C19), теофілін (CYP1A2), або діазепам (CYP3A4, CYP2C19). Не було відзначено взаємодії оланзапіну при призначенні з літієм або біперіденом.
Стійкі концентрації оланзапіну не впливали на фармакокінетику етанолу. Однак при вживанні етанолу разом з оланзапіном можуть траплятися додаткові фармакологічні впливи, такі як підвищена седація.
Разова доза антацидів, що містять алюміній та магній, або циметидину не впливали на пероральну біодоступність оланзапіну. Додаткове призначення активованого вугілля знижувало пероральну біодоступність оланзапіну на 50 - 60%.
Флуоксетин (60 мг на один прийом або 60 мг щоденно протягом 8 днів) спричиняє середнє зростання максимальної концентрації оланзапіну на 16% та середнє зниження кліренсу оланзапіну на 16%. Значення впливу цих факторів мале порівняно із загальною мінливістю між індивідуумами, тому зміни дозування зазвичай не рекомендовані.
Флуоксамін, інгібітор CYP1A2, знижує кліренс оланзапіну. Це призводить до середнього зростання Cmax після флуоксаміну: на 54% серед жінок, які не палять, та 77% серед чоловіків, які палять. Середнє зростання AUC оланзапіну складає 52% та 108% відповідно. Для пацієнтів, які отримують лікування флуоксаміном, необхідно узгоджувати знижені дози оланзапіну.
Досліди in vitro із застосуванням мікросом людської печінки показали, що оланзапін має невелику здатність гальмувати глюкуронізацію вальпроату, що є основним метаболічним шляхом. Більше того, було виявлено незначний влив вальпроату на метаболізм оланзапіну in vitro. Щоденне додаткове призначення in vivo 10 мг оланзапіну протягом 2 тижнів не впливало на сталу концентрацію вальпроату в плазмі. Тому додаткове призначення оланзапіну не потребує регулювання дози вальпроату.
Призначення внутрішньм’язового лоразепаму (2 мг) через одну годину після внутрішньм’язового оланзапіну (5 мг) значно не впливало на фармакокінетику оланзапіну, некон’югованого лоразепаму чи загального лоразепаму. Однак одночасне внутрішньом’язове призначення лоразепаму та оланзапіну посилює сонливість, при порівнянні з застосуванням кожного засобу окремо.
Оланзапін має активність антагоністу альфа-1 адренорецепторів, тому його обережно слід призначати пацієнтам, які отримують лікування медикаментами, що можуть знижувати кров’яний тиск за допомогою механізмів, відмінних від антагоністів альфа-1 адренорецепторів.
Вживання їжі не впливає на абсорбцію оланзапіну.
У дослідах in vitro із застосуванням мікросом печінки людини було виявлено невелику здатність оланзапіну гальмувати ізоформи CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 та CYP3A цитохрому Р450.
Сумісність використання оланзапіну для внутрішньом’язових ін’єкцій з іншими лікарськими засобами:
- Оланзапін для ін’єкцій не слід змішувати в одному шприці з діазепамом через можливу преципітацію при змішуванні цих препаратів.
- Не слід використовувати ін’єкційний лоразепам для розчинення оланзапіну для ін’єкцій, оскільки ця комбінація призводить до подовження терміну розчинення.
- Не слід поєднувати оланзапін для ін’єкцій в шприці з ін’єкційним галоперідолом, оскільки результуючий низький рН, як виявилося, з часом псує оланзапін.

Передозировка
Передозування.
Ознаки та симптоми
Дуже поширеними симптомами при передозуванні (>10% випадків) є тахікардія, ажитація/агресивність, дизартрія, різні екстрапірамідні симптоми та знижений рівень свідомості - від седації до коми.
Іншими значними ускладненнями передозування є делірій, конвульсії, кома, можливість нейролептичного злоякісного синдрому, пригнічення дихання, аспірація, гіпертензія або гіпотензія, серцева аритмія (< 2% випадків передозування) та кардіопульмональний шок. Летальні наслідки відмічалися при гострому передозуванні на рівні 450 мг, але були й випадки виживання після гострого передозування в 1 500 мг.
Лікування передозування
Специфічний антидот оланзапіну відсутній. Не рекомендуються препарати, що спричиняють блювання. Рекомендовано стандартні процедури при передозуванні (наприклад промивання шлунка, прийом активованого вугілля). Було показано, що супутній прийом активованого вугілля зменшує біодоступність оланзапіну при пероральному прийомі на 50-60%.
Відповідно до клінічних проявів повинно бути налагоджено симптоматичне лікування та моніторинг життєво важливих функцій, включаючи лікування гіпотонії та циркуляторної недостатності, а також підтримку дихання. Не слід застосовувати епінефрин, допамін та інші симпатоміметики з дією, характерною для бета-агоністів, оскільки бета-стимуляція може погіршити прояви гіпотонії.

Особенности применения
Особливості застосування.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ:
Нейролептичний злоякісний синдром (НЗС): НЗС, потенційно фатальний синдромокомплекс, було описано у зв’язку з антипсихотичними препаратами, включаючи оланзапін. Клінічними проявами НЗС є: гіперпірексія, м’язова ригідність, втрата свідомості та симптоми серцевої нестабільності (нерегулярний пульс або артеріальний тиск, тахікардія, потовиділення та серцева аритмія). Додаткові ознаки можуть включати підвищений рівень креатинін фосфокінази, міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. Клінічний прояв НЗС або наявність високої лихоманки без клінічного прояву НЗС потребує негайної відміни всіх антипсихотичних засобів, включаючи оланзапін.
Пізня дискінезія: у порівняльних дослідженнях з галоперидолом протягом більше ніж 6 тижнів, оланзапін мав статистично значно нижчу частоту випадків дискінезії, що раптово виникає. Однак, через зростаючий ризик пізньої дискінезії при тривалому прийомі антипсихотичних препаратів необхідне узгоджене зниження дози або повна відміна препарату при появі у пацієнта ознак чи симптомів пізньої дискінезії. З часом ці симптоми можуть погіршувати стан або навіть з’являтися після припинення лікування.
Досвід щодо безпеки у хворих похилого віку з психозом, що пов’язаний з деменцією: у хворих похилого віку з психозом, що пов’язаний з деменцією, ефективність оланзапіну не була встановлена. У плацебо-контрольованому клінічному дослідженні, в якому приймали участь хворі похилого віку з психозом, пов’язаним з деменцією, частота смертельних випадків у хворих, що лікувалися оланзапіном, була значно вищою, ніж у хворих, що приймали плацебо (3,5% до 1,5%, відповідно). Факторами ризику, що можуть привести до збільшення рівня смертності в популяції хворих, які лікуються оланзапіном, є вік ? 80 років, седація, супутній прийом бензодіазепінів або наявність патології легенів (наприклад, пневмонія за наявності аспірації або без неї).
ЗАСТЕРЕЖЕННЯ:
Показники печінкової функції: іноді мали місце транзиторні, асимптоматичні підйоми печінкових трансаміназ АЛТ та АСТ, особливо на початку лікування. Рідко повідомлялось про гепатит. Необхідно пам’ятати застереження для пацієнтів з підвищеними АЛТ і/або АСТ, для пацієнтів з ознаками або симптомами пошкодження печінки, для пацієнтів з попередніми станами, пов’язаними з обмеженням функціонального печінкового резерву, а також для пацієнтів, які проходили лікування потенційно гепатотоксичними препаратами. У випадку підвищення АЛТ і/або АСТ протягом лікування необхідний подальший нагляд та узгодження зниження дози.
Гіперглікемія і цукровий діабет: відзначається більша розповсюдженість цукрового діабету у хворих на шизофренію. Як і при прийомі інших антипсихотичних лікарських засобів, гіперглікемія, діабет, погіршення перебігу вже існуючого цукрового діабету, кетоацидоз, діабетична кома виникають дуже рідко. Причинного зв’язку між антипсихотичними лікарськими засобами і цими явищами на встановлено. Рекомендовано проводити відповідний клінічний моніторинг у пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з факторами ризику розвитку діабету.
Цереброваскулярні побічні ефекти, включаючи інсульт, у хворих похилого віку з деменцією: у процесі клінічних досліджень, в яких брали участь хворі похилого віку з психозом, пов’язаним з деменцією, були повідомлення щодо цереброваскулярних побічних явищ (наприклад, інсульт, транзиторний ішемічний інсульт), включаючи фатальні випадки. У плацебо-контрольованих дослідженнях частота виникнення цереброваскулярних побічних явищ у хворих, що лікувалися оланзапіном, була вищою порівняно з групою хворих, що приймали плацебо (1.3% проти 0.4%, відповідно). Усі хворі, які перенесли цереброваскулярні побічні явища, мали в анамнезі відомі фактори ризику розвитку цереброваскулярних побічних явищ (наприклад, наявність в анамнезі цереброваскулярних захворювань або транзиторного ішемічного інсульту, гіпертензію, паління), а також супутні медичні проблеми і/або супутній прийом ліків, можуть викликати цереброваскулярні побічні явища. Оланзапін не показаний для лікування хворих з психозом, пов’язаним з деменцією.
Епілептичні напади: Оланзапін необхідно обережно застосовувати у пацієнтів з нападами в анамнезі або чутливих до факторів, що знижують пороги нападів. Існують відомості про рідкі випадки нападів у таких пацієнтів при лікуванні оланзапіном.
Антихолінергічна активність: досвід клінічних досліджень виявив низьку частоту антихолінергічних явищ. Однак, через обмеження клінічного досвіду по застосуванню оланзапіну серед пацієнтів із супутніми захворюваннями, рекомендована обережність при призначенні пацієнтам із клінічно значущою гіпертрофією простати, паралітичною кишковою непрохідністю, закрито-кутовою глаукомою або суміжними станами.
Допамінергічний антагонізм: Оланзапін in vitro виявляє антагонізм до допаміну, та теоретично може протидіяти ефектам леводопи та агоністів допаміну, так само як інші антипсихотичні засоби.
Загальна дія на ЦНС: Враховуючи переважний вплив оланзапіну на ЦНС, необхідно використовувати додаткові застережні заходи при прийомі оланзапіну в поєднанні з іншими препаратами центральної дії, включаючи алкоголь.
При призначенні оланзапіну для внутрішньом’язових ін’єкцій спостерігалися гіпотензія (гіпотонія) та/або брадикардія. Пацієнти повинні залишатися в горизонтальному стані при відчутті слабкості чи запамороченні після ін’єкції до обстеження та встановлення відсутності в них гіпотензії, постуральної гіпотензії брадикардії та/або гіповентиляції.
Враховуючи можливість брадикардії та/або гіпотензії при застосуванні оланзапіну для внутрішньом’язевих ін’єкцій, необхідно враховувати застереження для пацієнтів з серйозною серцево-судинною хворобою, при якій випадок синкопе або гіпотензія та/або брадикардія можуть спричинити підвищений медичний ризик для пацієнта.
Уважного ставлення потребують пацієнти, які отримують лікування іншими препаратами, що мають ефекти, які можуть спричиняти гіпотонію, брадикардію, пригнічення дихання або центральної нервової системи. Дослідження одночасного призначення оланзапіну для внутрішньом’язового введення та парентерального бензодіазепіну не проводилося, і тому не рекомендовано. При вирішенні питання про призначення оланзапіну для внутрішньом’язевого введення в комбінації з парентеральними бензодіазепінами рекомендована ретельна оцінка клінічного статусу для запобігання надмірній седації та пригніченню серцевої діяльності та дихання.
Застосування під час вагітності та годуваняі груддю. Відсутні адекватні і добре контрольовані дослідження дії оланзапіну на вагітних. Пацієнтки повинні повідомити лікаря, якщо вони вагітні або завагітніли під час лікування оланзапіном. Оскільки існуючий досвід обмежений, оланзапін у період вагітності необхідно застосовувати тільки тоді, коли можливі переваги виправдовують можливий ризик для плода.
При дослідженні здорових жінок, що годували груддю, оланзапін було виявлено у грудному молоці. Середня доза для немовляти (мг/кг) без ризику для нього оцінювалася як 1.8% від материнської дози (мг/кг). Пацієнткам рекомендується не годувати немовлят груддю, якщо вони приймають оланзапін.
Вплив на здатність керувати автомобілем і користуватися технічними засобами. Оскільки оланзапін може спричинити сонливість і запаморочення, пацієнтів треба попереджати про небезпеку, пов’язану з експлуатацією машин, включаючи автотранспортні засоби.

Условия и сроки хранения
Умови та термін зберігання.
Зберігати при температурі 15 - 250С у сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці.
Термін придатності флакона з порошком для приготування розчину для ін’єкцій – 3 роки, розчину після розведення - 1 година.

Производитель и его адрес
Виробник, країна:
виробник in bulk: "Patheon Italia S.p.A."; пакувальник: "Lilly Pharma Fertigung und Distribution GmbH & Co. KG", Італія/Німеччина






Информационные материалы по применению лекарственных средств (ЛС), размещённые на cайте, служат для ОЗНАКОМИТЕЛЬНЫХ ЦЕЛЕЙ и НЕ ПРЕДНАЗНАЧЕНЫ для использования в качестве руководства по применению ЛС (самостоятельной диагностики заболеваний, назначения ЛС, лечения ЛС с использованием данных информационных материалов)!
Применять лекарственные средства необходимо ПО НАЗНАЧЕНИЮ ВРАЧА и в соответствии с ОРИГИНАЛЬНОЙ ИНСТРУКЦИЕЙ, вложенной в упаковку лекарственного средства.
Соглашение об использовании Сайта »


2001-2008 ООО «Аптеки медицинской академии  * webmaster 


Противопоказания
Протипоказання.
Препарат Зипрекса® протипоказаний тим пацієнтам, у яких відмічається підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
На метаболізм оланзапіну можуть впливати інгібітори чи індуктори ізоформ цитохрому Р450, особливо активність CYP1A2. Паління або призначення карбамазепіну підвищували кліренс оланзапіну. Відомо, що паління та лікування карбамазепіном стимулюють активність CYP1A2. Відомі інгібітори активності CYP1A2 можуть знижувати кліренс оланзапіну. Оланзапін є слабким інгібітором активності CYP1A2. Оланзапін не змінює фармакокінетики теофіліну - препарату, який переважно метаболізується за допомогою CYP1A2.
Наступні препарати давали разом з окремими дозами оланзапіну в клінічних дослідженнях та не виявляли інгібування метаболізму: іміпрамін або його метаболіт дезіпрамін (CYP2D6, CYP3A, CYP1A2), варфарин (CYP2C19), теофілін (CYP1A2), або діазепам (CYP3A4, CYP2C19). Не було відзначено взаємодії оланзапіну при призначенні з літієм або біперіденом.
Стійкі концентрації оланзапіну не впливали на фармакокінетику етанолу. Однак при вживанні етанолу разом з оланзапіном можуть траплятися додаткові фармакологічні впливи, такі як підвищена седація.
Разова доза антацидів, що містять алюміній та магній, або циметидину не впливали на пероральну біодоступність оланзапіну. Додаткове призначення активованого вугілля знижувало пероральну біодоступність оланзапіну на 50 - 60%.
Флуоксетин (60 мг на один прийом або 60 мг щоденно протягом 8 днів) спричиняє середнє зростання максимальної концентрації оланзапіну на 16% та середнє зниження кліренсу оланзапіну на 16%. Значення впливу цих факторів мале порівняно із загальною мінливістю між індивідуумами, тому зміни дозування зазвичай не рекомендовані.
Флуоксамін, інгібітор CYP1A2, знижує кліренс оланзапіну. Це призводить до середнього зростання Cmax після флуоксаміну: на 54% серед жінок, які не палять, та 77% серед чоловіків, які палять. Середнє зростання AUC оланзапіну складає 52% та 108% відповідно. Для пацієнтів, які отримують лікування флуоксаміном, необхідно узгоджувати знижені дози оланзапіну.
Досліди in vitro із застосуванням мікросом людської печінки показали, що оланзапін має невелику здатність гальмувати глюкуронізацію вальпроату, що є основним метаболічним шляхом. Більше того, було виявлено незначний влив вальпроату на метаболізм оланзапіну in vitro. Щоденне додаткове призначення in vivo 10 мг оланзапіну протягом 2 тижнів не впливало на сталу концентрацію вальпроату в плазмі. Тому додаткове призначення оланзапіну не потребує регулювання дози вальпроату.
Призначення внутрішньм’язового лоразепаму (2 мг) через одну годину після внутрішньм’язового оланзапіну (5 мг) значно не впливало на фармакокінетику оланзапіну, некон’югованого лоразепаму чи загального лоразепаму. Однак одночасне внутрішньом’язове призначення лоразепаму та оланзапіну посилює сонливість, при порівнянні з застосуванням кожного засобу окремо.
Оланзапін має активність антагоністу альфа-1 адренорецепторів, тому його обережно слід призначати пацієнтам, які отримують лікування медикаментами, що можуть знижувати кров’яний тиск за допомогою механізмів, відмінних від антагоністів альфа-1 адренорецепторів.
Вживання їжі не впливає на абсорбцію оланзапіну.
У дослідах in vitro із застосуванням мікросом печінки людини було виявлено невелику здатність оланзапіну гальмувати ізоформи CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 та CYP3A цитохрому Р450.
Сумісність використання оланзапіну для внутрішньом’язових ін’єкцій з іншими лікарськими засобами:
- Оланзапін для ін’єкцій не слід змішувати в одному шприці з діазепамом через можливу преципітацію при змішуванні цих препаратів.
- Не слід використовувати ін’єкційний лоразепам для розчинення оланзапіну для ін’єкцій, оскільки ця комбінація призводить до подовження терміну розчинення.
- Не слід поєднувати оланзапін для ін’єкцій в шприці з ін’єкційним галоперідолом, оскільки результуючий низький рН, як виявилося, з часом псує оланзапін.

Передозировка
Передозування.
Ознаки та симптоми
Дуже поширеними симптомами при передозуванні (>10% випадків) є тахікардія, ажитація/агресивність, дизартрія, різні екстрапірамідні симптоми та знижений рівень свідомості - від седації до коми.
Іншими значними ускладненнями передозування є делірій, конвульсії, кома, можливість нейролептичного злоякісного синдрому, пригнічення дихання, аспірація, гіпертензія або гіпотензія, серцева аритмія (< 2% випадків передозування) та кардіопульмональний шок. Летальні наслідки відмічалися при гострому передозуванні на рівні 450 мг, але були й випадки виживання після гострого передозування в 1 500 мг.
Лікування передозування
Специфічний антидот оланзапіну відсутній. Не рекомендуються препарати, що спричиняють блювання. Рекомендовано стандартні процедури при передозуванні (наприклад промивання шлунка, прийом активованого вугілля). Було показано, що супутній прийом активованого вугілля зменшує біодоступність оланзапіну при пероральному прийомі на 50-60%.
Відповідно до клінічних проявів повинно бути налагоджено симптоматичне лікування та моніторинг життєво важливих функцій, включаючи лікування гіпотонії та циркуляторної недостатності, а також підтримку дихання. Не слід застосовувати епінефрин, допамін та інші симпатоміметики з дією, характерною для бета-агоністів, оскільки бета-стимуляція може погіршити прояви гіпотонії.

Особенности применения
Особливості застосування.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ:
Нейролептичний злоякісний синдром (НЗС): НЗС, потенційно фатальний синдромокомплекс, було описано у зв’язку з антипсихотичними препаратами, включаючи оланзапін. Клінічними проявами НЗС є: гіперпірексія, м’язова ригідність, втрата свідомості та симптоми серцевої нестабільності (нерегулярний пульс або артеріальний тиск, тахікардія, потовиділення та серцева аритмія). Додаткові ознаки можуть включати підвищений рівень креатинін фосфокінази, міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. Клінічний прояв НЗС або наявність високої лихоманки без клінічного прояву НЗС потребує негайної відміни всіх антипсихотичних засобів, включаючи оланзапін.
Пізня дискінезія: у порівняльних дослідженнях з галоперидолом протягом більше ніж 6 тижнів, оланзапін мав статистично значно нижчу частоту випадків дискінезії, що раптово виникає. Однак, через зростаючий ризик пізньої дискінезії при тривалому прийомі антипсихотичних препаратів необхідне узгоджене зниження дози або повна відміна препарату при появі у пацієнта ознак чи симптомів пізньої дискінезії. З часом ці симптоми можуть погіршувати стан або навіть з’являтися після припинення лікування.
Досвід щодо безпеки у хворих похилого віку з психозом, що пов’язаний з деменцією: у хворих похилого віку з психозом, що пов’язаний з деменцією, ефективність оланзапіну не була встановлена. У плацебо-контрольованому клінічному дослідженні, в якому приймали участь хворі похилого віку з психозом, пов’язаним з деменцією, частота смертельних випадків у хворих, що лікувалися оланзапіном, була значно вищою, ніж у хворих, що приймали плацебо (3,5% до 1,5%, відповідно). Факторами ризику, що можуть привести до збільшення рівня смертності в популяції хворих, які лікуються оланзапіном, є вік ? 80 років, седація, супутній прийом бензодіазепінів або наявність патології легенів (наприклад, пневмонія за наявності аспірації або без неї).
ЗАСТЕРЕЖЕННЯ:
Показники печінкової функції: іноді мали місце транзиторні, асимптоматичні підйоми печінкових трансаміназ АЛТ та АСТ, особливо на початку лікування. Рідко повідомлялось про гепатит. Необхідно пам’ятати застереження для пацієнтів з підвищеними АЛТ і/або АСТ, для пацієнтів з ознаками або симптомами пошкодження печінки, для пацієнтів з попередніми станами, пов’язаними з обмеженням функціонального печінкового резерву, а також для пацієнтів, які проходили лікування потенційно гепатотоксичними препаратами. У випадку підвищення АЛТ і/або АСТ протягом лікування необхідний подальший нагляд та узгодження зниження дози.
Гіперглікемія і цукровий діабет: відзначається більша розповсюдженість цукрового діабету у хворих на шизофренію. Як і при прийомі інших антипсихотичних лікарських засобів, гіперглікемія, діабет, погіршення перебігу вже існуючого цукрового діабету, кетоацидоз, діабетична кома виникають дуже рідко. Причинного зв’язку між антипсихотичними лікарськими засобами і цими явищами на встановлено. Рекомендовано проводити відповідний клінічний моніторинг у пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з факторами ризику розвитку діабету.
Цереброваскулярні побічні ефекти, включаючи інсульт, у хворих похилого віку з деменцією: у процесі клінічних досліджень, в яких брали участь хворі похилого віку з психозом, пов’язаним з деменцією, були повідомлення щодо цереброваскулярних побічних явищ (наприклад, інсульт, транзиторний ішемічний інсульт), включаючи фатальні випадки. У плацебо-контрольованих дослідженнях частота виникнення цереброваскулярних побічних явищ у хворих, що лікувалися оланзапіном, була вищою порівняно з групою хворих, що приймали плацебо (1.3% проти 0.4%, відповідно). Усі хворі, які перенесли цереброваскулярні побічні явища, мали в анамнезі відомі фактори ризику розвитку цереброваскулярних побічних явищ (наприклад, наявність в анамнезі цереброваскулярних захворювань або транзиторного ішемічного інсульту, гіпертензію, паління), а також супутні медичні проблеми і/або супутній прийом ліків, можуть викликати цереброваскулярні побічні явища. Оланзапін не показаний для лікування хворих з психозом, пов’язаним з деменцією.
Епілептичні напади: Оланзапін необхідно обережно застосовувати у пацієнтів з нападами в анамнезі або чутливих до факторів, що знижують пороги нападів. Існують відомості про рідкі випадки нападів у таких пацієнтів при лікуванні оланзапіном.
Антихолінергічна активність: досвід клінічних досліджень виявив низьку частоту антихолінергічних явищ. Однак, через обмеження клінічного досвіду по застосуванню оланзапіну серед пацієнтів із супутніми захворюваннями, рекомендована обережність при призначенні пацієнтам із клінічно значущою гіпертрофією простати, паралітичною кишковою непрохідністю, закрито-кутовою глаукомою або суміжними станами.
Допамінергічний антагонізм: Оланзапін in vitro виявляє антагонізм до допаміну, та теоретично може протидіяти ефектам леводопи та агоністів допаміну, так само як інші антипсихотичні засоби.
Загальна дія на ЦНС: Враховуючи переважний вплив оланзапіну на ЦНС, необхідно використовувати додаткові застережні заходи при прийомі оланзапіну в поєднанні з іншими препаратами центральної дії, включаючи алкоголь.
При призначенні оланзапіну для внутрішньом’язових ін’єкцій спостерігалися гіпотензія (гіпотонія) та/або брадикардія. Пацієнти повинні залишатися в горизонтальному стані при відчутті слабкості чи запамороченні після ін’єкції до обстеження та встановлення відсутності в них гіпотензії, постуральної гіпотензії брадикардії та/або гіповентиляції.
Враховуючи можливість брадикардії та/або гіпотензії при застосуванні оланзапіну для внутрішньом’язевих ін’єкцій, необхідно враховувати застереження для пацієнтів з серйозною серцево-судинною хворобою, при якій випадок синкопе або гіпотензія та/або брадикардія можуть спричинити підвищений медичний ризик для пацієнта.
Уважного ставлення потребують пацієнти, які отримують лікування іншими препаратами, що мають ефекти, які можуть спричиняти гіпотонію, брадикардію, пригнічення дихання або центральної нервової системи. Дослідження одночасного призначення оланзапіну для внутрішньом’язового введення та парентерального бензодіазепіну не проводилося, і тому не рекомендовано. При вирішенні питання про призначення оланзапіну для внутрішньом’язевого введення в комбінації з парентеральними бензодіазепінами рекомендована ретельна оцінка клінічного статусу для запобігання надмірній седації та пригніченню серцевої діяльності та дихання.
Застосування під час вагітності та годуваняі груддю. Відсутні адекватні і добре контрольовані дослідження дії оланзапіну на вагітних. Пацієнтки повинні повідомити лікаря, якщо вони вагітні або завагітніли під час лікування оланзапіном. Оскільки існуючий досвід обмежений, оланзапін у період вагітності необхідно застосовувати тільки тоді, коли можливі переваги виправдовують можливий ризик для пл

© 2017 Разработано компанией CDM, все права защищены.