Сандиммун-Неорал капс.50мг №50

***
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
САНДІМУН НЕОРАЛ®
(SANDIMMUN NEORAL®)

Торговое название
САНДІМУН НЕОРАЛ®

Международное название
Міжнародна непатентована назва: Ciclosporin

Латинское название
SANDIMMUN NEORAL

Общая характеристика
Загальна характеристика:
міжнародна назва: ciclosporin;
основні фізико-хімічні властивості: м’які желатінові капсули , з надписом червоного кольору;
склад: 1 желатинова капсула містить 10, 25, 50 або 100 мг циклоспорину;
допоміжні речовини: DL-?-токоферол, етанол безводний, пропіленгліколь, монодитригліцериди олії кукурудзяної, поліоксил 40, олія рицинова гідрогенізована.
Форма випуску. Капсули м’які.

Форма выпуска
Форма випуску: Капсули м'які по 10 мг № 60 (10х6)
Капсули м'які по 25 мг № 50 (10х5)
Капсули м'які по 50 мг № 50 (10х5)
Капсули м'які по 100 мг № 50 (10х5)

Фармгруппа
Фармакотерапевтична група. Селективні імуносупресивні засоби. Код АТС L04A А01.

Фармакологические свойства
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Циклоспорин (відомий як циклоспорин А) являє собою циклічний поліпептид, до складу якого входять 11 амінокислот. Циклоспорин є сильнодіючим імуносупресивним препаратом, який у тварин збільшує час життя алогенних трансплантатів шкіри, серця, нирок, підшлункової залози, кісткового мозку, тонкого кишечнику, легенів. Циклоспорин пригнічує розвиток реакцій клітинного типу, включаючи імунітет відносно алотрансплантата, шкірну чутливість сповільненого типу, експериментальний алергічний енцефаломієліт, артрит, зумовлений ад’ювантом Фройнда, хворобу “трансплантат проти хазяїна” (ХТПХ) і залежне від Т-лімфоцитів утворення антитіл. На клітинному рівні він пригнічує утворення і вивільнення лімфокінів, включаючи інтерлейкін 2 (фактор росту Т-лімфоцитів). Циклоспорин блокує лімфоцити у стані спокою у фазі G0 або G1 клітинного циклу і пригнічує антигензалежне вивільнення лімфокінів активованими Т-лімфоцитами. Всі отримані дані свідчать про те, що циклоспорин діє на лімфоцити специфічно і оборотно. На відміну від цитостатиків, він не пригнічує гемопоез і не впливає на функцію фагоцитів. Пацієнти, які отримують Сандімун, меншою мірою схильні до інфекцій, ніж пацієнти, які отримують інші імуносупресивні препарати.
Були проведені успішні операції з пересадки кісткового мозку і солідних органів у людини з використанням Сандімуну для запобігання і лікування відторгнення і ХТПХ. Позитивні ефекти Сандімуну також були продемонстровані при лікуванні різних станів, які за своєю природою є автоімунними або можуть розглядатися як такі.
Фармакокінетика. При застосуванні Сандімуну Неоралу, на відміну від застосування Сандімуну, відмічається більш виражена прямо пропорційна залежність ефектів циклоспорину від його дози, більш постійний профіль абсорбції і менш виражений вплив з боку супровідного прийому їжі і добових біоритмів. Взяті разом, ці властивості забезпечують більш низьку міжіндивідуальну варіабельність фармакокінетики циклоспорину в організмі пацієнта і більш виражений кореляційний зв’язок між базальною концентрацією препарату і його системним впливом. Унаслідок цих додаткових переваг при застосуванні Сандімуну Неоралу немає необхідності брати до уваги прийом їжі. Крім того, при проведенні підтримуючої терапії Сандімуном Неоралом забезпечується більш постійний вплив циклоспорину протягом дня, а також протягом усього лікування.
Циклоспорин розподіляється більшою мірою поза кров’яним руслом. У крові 33 - 47% циклоспорину знаходяться у плазмі, 4 - 9% - у лімфоцитах, 5 - 12% - у гранулоцитах і 41 - 58% - в еритроцитах. Зв’язування з білками плазми (переважно ліпопротеїнами) досягає приблизно 90%.
Циклоспорин значною мірою зазнає біотрансформації, внаслідок чого утворюються приблизно 15 метаболітів. Не існує будь-якого одного головного шляху метаболізму. Препарат виводиться переважно з жовчю і тільки 6% введеної перорально дози виводиться із сечею (причому у незміненому вигляді виводиться лише 0,1%).
Величини кінцевого періоду напіввиведення циклоспорину досить варіабельні, що залежить від застосованого методу визначення і досліджуваного контингенту хворих. Значення кінцевого періоду напіввиведення коливаються від 6,3 години у здорових добровольців до 20,4 години у пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки.

Показания к применению
Показання для застосування.
Трансплантація
Трансплантація солідних органів
- Запобігання відторгненню алотрансплантатів нирки, печінки, серця, легені, підшлункової залози, а також комбінованого серцево-легеневого трансплантата.
- Лікування відторгнення трансплантата у хворих, які раніше отримували інші імунодепресанти.
Трансплантація кісткового мозку
- Запобігання відторгненню трансплантата після пересадки кісткового мозку.
- Запобігання і лікування хвороби “трансплантат проти хазяїна".
Нетрансплантаційні показання
Ендогенний увеїт
- Активний середній або задній увеїт неінфекційної етіології, що загрожує зору, у випадках, коли традиційне лікування було неефективним або у випадках розвитку тяжких побічних ефектів.
- Увеїт Бехчета з повторними нападами запалення із залученням сітківки.
Нефротичний синдром
- Стероїдозалежний і стероїдорезистентний нефротичний синдром у дорослих і дітей, зумовлений патологією клубочків, такою як нефропатія мінімальних змін, осередковий і сегментарний гломерулосклероз, мембранозний гломерулонефрит.
- Сандімун Неорал може використовуватися для індукції і підтримання ремісії. Також він може використовуватися для підтримання ремісії, спричиненої стероїдами, що уможливлює їх відміну.
Ревматоїдний артрит
- Лікування тяжких форм активного ревматоїдного артриту.
Псоріаз
- Тяжкі форми псоріазу, коли традиційна терапія неефективна або неможлива.
Атопічний дерматит
- Тяжкі форми атопічного дерматиту, коли потрібна системна терапія.

Способ применения и дозы
Спосіб застосування та дози.
Добову дозу Сандімуну Неоралу завжди слід ділити на 2 разові дози.
Наведені нижче діапазони доз для перорального введення варто розглядати лише як рекомендації. Слід проводити загальноприйнятий контроль концентрації циклоспорину у крові, для чого може бути застосований радіоімунологічний метод, заснований на використанні моноклональних антитіл. На підставі отриманих результатів визначають величину дози, що необхідна для досягнення потрібного рівня концентрації циклоспорину у різних пацієнтів.
Трансплантація солідних органів
Лікування Сандімуном Неоралом повинно розпочинатися за 12 годин до операції у дозі від 10 до 15 мг/кг, розділеній на два прийоми. Протягом 1 - 2 тижнів після операції препарат застосовують щоденно у такій самій дозі, після чого дозу поступово знижують під контролем концентрації циклоспорину у крові до досягнення підтримуючої дози 2-6 мг/кг (у 2 прийоми).
Сандімун Неорал може застосовуватись у комбінації з глюкокортикоїдами, а також у складі комбінованої трикомпонентної (Сандімун Неорал + глюкокортикоїди + азатіоприн) або чотирьохкомпонентної (Сандімун Неорал + глюкокортикоїд + азатіоприн + препарати моно- або поліклональних антитіл) терапії. Чотирьохкомпонентна схема застосовується при лікуванні хворих з високим ризиком розвитку відторгнення. У разі застосування Сандімуму Неоралу у складі схем комбінованої терапії його доза може бути зменшена вже на початковому етапі терапії (3-6 мг/кг на добу у 2 прийоми) або відкоригована в процесі лікування з урахуванням концентрації циклоспорину у плазмі крові і динаміки показників безпеки (концентрація сечовини, креатиніну в сироватці, АТ).
Трансплантація кісткового мозку
Початкову дозу слід вводити в день, що передує пересадці. У більшості випадків перевагу віддають внутрішньовенному введенню; рекомендована доза становить 3-5 мг/кг на добу. Інфузійне введення у такій самій дозі продовжують протягом 2 тижнів після пересадки, потім переходять на пероральну підтримуючу терапію Сандімуном Неоралом у добовій дозі близько 12,5 мг/кг, розділеній на два прийоми. Підтримуючу терапію проводять не менше 3 місяців (краще 6 місяців), після чого дозу поступово знижують до нуля протягом 1 року. Якщо Сандімун Неорал призначається і для початкового етапу терапії, то рекомендована добова доза становить 12,5-5 мг/кг (у 2 прийоми), починаючи з дня, що передує пересадці.
За наявності захворювань шлунково-кишкового тракту, які призводять до зниження всмоктування, можуть знадобитися більш високі дози Сандімуну Неоралу.
Ендогенний увеїт
Для індукції ремісії препарат призначають у початковій добовій дозі 5 мг/кг перорально у два прийоми до зникнення ознак активного запалення і поліпшення гостроти зору. У випадках, які піддаються лікуванню, доза може бути збільшена до 7 мг/кг на добу на нетривалий період.
Якщо не вдається контролювати ситуацію за допомогою одного Сандімуну Неоралу, то для досягнення початкової ремісії або для купірування нападу запалення можна приєднати системні глюкокортикоїди у добовій дозі 0,2-0,6 мг/кг преднізолону (або іншого ГКС в еквівалентній дозі).
У ході підтримуючої терапії дозу слід повільно знижувати до досягнення найменшої ефективної дози, яка в період ремісії захворювання не повинна перевищувати 5 мг/кг на добу.
Нефротичний синдром
Для індукції ремісії рекомендована добова доза становить 5 мг/кг для дорослих і 6 мг/кг - для дітей (в 2 прийоми) за умови нормальної функції нирок, не враховуючи протеїнурію. Для хворих з порушенням функції нирок початкова доза не повинна перевищувати 2,5 мг/кг на добу.
Якщо при застосуванні одного Сандімуну Неоралу не вдається досягнути задовільного ефекту, особливо у стероїдорезистентних хворих, то рекомендується його комбінування з низькими дозами пероральних глюкокортикоїдів.
Якщо після 3 місяців лікування не вдалось досягнути поліпшення, Сандімун Неорал слід відмінити.
Дози повинні добиратися індивідуально, з урахуванням показників ефективності (протеїнурія) і безпеки (креатинін сироватки), але не слід перевищувати дозу 5 мг/кг на добу для дорослих і 6 мг/кг на добу - для дітей.
Для підтримуючої терапії дозу слід поступово зменшити до мінімальної ефективної.
Ревматоїдний артрит
Протягом перших шести тижнів лікування рекомендована доза становить 3 мг/кг на добу в два прийоми. У випадку недостатнього ефекту добова доза може бути поступово збільшена, якщо дозволяє переносимість, але вона не повинна перевищувати 5 мг/кг. Для досягнення повної ефективності може знадобитися до 12 тижнів терапії Сандімуном Неоралом.
Для підтримуючої терапії доза повинна добиратись індивідуально, залежно від переносимості препарату.
Сандімун Неорал можна призначати у поєднанні з низькими дозами глюкокортикоїдів і/або нестероїдними протизапальними препаратами. Сандімун Неорал можна також поєднувати з тижневим курсом метотрексату у низьких дозах у хворих з незадовільною відповіддю на монотерапію метотрексатом. Початкова доза Сандімуну Неоралу дорівнює 2,5 мг/кг на добу (в 2 прийоми), при цьому дозу можна підвищувати до рівня, який лімітується переносимістю.
Псоріаз
Через варіабельність цього захворювання лікування треба підбирати індивідуально. Для індукції ремісії рекомендована початкова доза становить 2,5 мг/кг на добу в два прийоми. За відсутності поліпшення після 1 місяця терапії добова доза може бути поступово збільшена, але не повинна перевищувати 5 мг/кг. Лікування потрібно припинити, якщо не був досягнутий задовільний ефект з боку проявів псоріазу після 6 тижнів лікування дозою 5 мг/кг на добу або якщо ефективна доза не відповідає встановленим параметрам безпеки.
Застосування початкової дози 5 мг/кг на добу є виправданим для хворих, стан яких потребує швидкого поліпшення. Якщо задовільний ефект досягнутий, то Сандімун Неорал можна відмінити, а наступний рецидив лікувати повторним призначенням Сандімуну Неоралу у попередній ефективній дозі. Деяким хворим потрібна тривала підтримуюча терапія.
Для підтримуючої терапії дози повинні добиратись індивідуально, на мінімальному ефективному рівні і не повинні перевищувати 5 мг/кг на добу.
Атопічний дерматит
Через варіабельність цього стану лікування треба підбирати індивідуально. Рекомендована початкова доза становить 2,5-5 мг/кг на добу в два прийоми. Якщо початкова доза 2,5 мг/кг на добу не дає змоги досягнути задовільного ефекту протягом 2 тижнів, то добову дозу можна швидко збільшити до максимальної - 5 мг/кг. У дуже тяжких випадках швидкого й адекватного контролю захворювання можна досягнути, застосовуючи початкову дозу 5 мг/кг на добу. При досягненні задовільного ефекту дозу потрібно поступово знижувати і, якщо можливо, Сандімун Неорал слід відмінити. У випадку виникнення рецидиву можна провести повторний курс лікування Сандімуном Неоралом.
Незважаючи на те, що курс лікування тривалістю 8 тижнів може бути достатнім для очищення шкірних покривів, було показано, що терапія тривалістю до 1 року ефективна і добре переноситься за умови обов’язкового визначення всіх необхідних показників.
Застосування при лікуванні дітей. Сандімун призначають у таких саме дозах, що і дорослим. Є досвід лікування дітей більш високими дозами препарату у порівнянні з дозами дорослих.
Застосування при лікуванні людей похилого віку. Досвід лікування Сандімуном людей похилого віку обмежений, але ні про які специфічні проблеми не повідомлялось після застосування препарату у рекомендованих дозах.

Побочные эффекты
Побічна дія. Побічні ефекти звичайно залежать від дози і відповідають на її зниження.
При оцінці частоти виникнення різних побічних реакцій використовувалися такі градації: “дуже часто” – => 10%, “часто” – від => 1% до < 10%, “іноді” – (від => 0,1% до < 1%, “рідко” – від => 0,01% до < 0,1%, “дуже рідко” – < 0,01%.
З боку сечостатевої системи дуже часто: порушення функції нирок.
З боку серцево-судинної системи дуже часто: артеріальна гіпертензія.
З боку нервової системи
дуже часто: тремор, головній біль;
часто: парестезія;
іноді: прояви енцефалопатії, такі як конвульсії, конфузій, дезорієнтація, гіпореактивність, ажітація, безсоння, розлади зору, коркова сліпота, кома, парези, мозочкова атаксія;
рідко: рухлива поліневропатія;
дуже рідко: набряк оптичного диску, включаючи папілоедему з можливим візуальним погіршенням, вторинне збільшення внутрішньочерепного тиску.
З боку системи травлення
часто: втрата апетиту, нудота, блювання, біль у животі, діарея, гіпертрофія ясен, порушення функції печінки;
рідко: панкреатит.
З боку метаболізму
дуже часто: гіперліпідемія;
часто: гіперурикемія, гіперкаліємія, гіпомагніємія;
рідко: гіперглікемія.
З боку м’язово-скелетної системи
часто: м’язові спазми, міалгія;
рідко: м’язова слабкість, міопатія.
З боку системи крові
іноді: анемія, тромбоцитопенія;
рідко: мікроангіопатична гемолітична анемія, гемолітичний уремічний синдром.
Шкірні та підшкірні порушення
часто: гіпертрихоз;
іноді: алергічний висип.
З боку тіла
іноді: стомлюваність;
рідко: набряки, збільшення маси тіла.
З боку ендокринної системи рідко: менструальні порушення, гінекомастія.

Противопоказания
Протипоказання. Підвищена чутливість до циклоспорину.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Харчові взаємодії: повідомлялося, що одночасне застосування соку грейпфрута збільшує біодоступність циклоспорину.
Взаємодія з лікарськими засобами: різні препарати можуть підвищувати або знижувати концентрації циклоспорину в плазмі або крові за рахунок конкурентного пригнічення або індукції ферментів печінки, які беруть участь у метаболізмі і виведенні циклоспорину, зокрема цитохрому Р450.
Препарати, що підвищують концентрації циклоспорину в плазмі або крові: деякі антибіотики-макроліди, включаючи еритроміцин і кларитроміцин; кетоконазол, флуконазол, ітраконазол; дилтіазем, нікардипін, верапаміл; метоклопрамід; пероральні контрацептиви; даназол, метилпреднізолон (високі дози); алопуринол; аміодарон; соляна кислота та похідні; інгібітори протеаз.
Препарати, що знижують концентрації циклоспорину в плазмі або крові: барбітурати, карбамазепін, фенітоїн; нафцилін, сульфадимідин; рифампіцин, октреотид; пробукол; орлістат; звіробій звичайний (Hypericum perforatum); троглітазон, тиклопідин.
Інші важливі взаємодії.
Уваги потребує застосування циклоспорину одночасно з препаратами, що виявляють нефротоксичний синергізм, такими як: аміноглікозиди (включаючи гентаміцин, тобраміцин), амфотерицин Б, ципрофлоксацин, ванкоміцин, триметоприм (+ сульфаметаксазол), нестероїдні протизапальні засоби (диклофенак, напроксен, суліндак), мелфалан.
Циклоспорин може також знижувати кліренс дигоксину, колхіцину, ловастатину, правастатину, симвастатину, аторвастатину та преднізолону, підвищуючи їх потенційну токсичність, що спричинює м’язову токсичність, біль, слабкість у м’язах, міозит, рабдоміоліз.
Рекомендації.
Коли не можна не призначати терапію з потенційною взаємодією з циклоспорином, треба додержувати таких рекомендацій:
під час застосування ліків, які, можливо, спричинюють нефротоксичний синергізм, треба уважно моніторувати ниркові показники (рівень креатиніну). У випадку недостатньої функції нирок дозу препарату, що призначається одночасно з циклоспорином, треба негайно відкоригувати або відмінити з подальшим призначенням альтернативного лікування;
препарати, які зменшують або збільшують біоакумуляцію циклоспорину, що спостерігається у хворих з трансплантацією (вимір рівня циклоспорину у сироватці), негайно відміняються або коригується доза циклоспорину під контролем показників функції нирок;
нестероїдні протизапальні засоби треба призначати у дозах менших, ніж хворим, які не застосовують циклоспорин;
у разі призначення дигоксину, колхіцину, ловастатину, симвастатину, аторвастатину або правастатину одночасно з циклоспорином треба контролювати клінічне виникнення показників токсичних проявів цих препаратів та адекватно зменшувати їх дозування або відминити у випадку цих токсичних проявів.

Передозировка
Передозування. Дані щодо гострого передозування Сандімуну Неоралу відсутні. Можуть виникати порушення функції нирок, які, очевидно, минущі і зникнуть при відміні препарату. За показаннями слід вжити загальних підтримуючих заходів. Препарат можна буде вивести з організму тільки за допомогою неспецифічних заходів, включаючи промивання шлунка, оскільки циклоспорин практично не виводиться при гемодіалізі і гемоперфузії з використанням активованого вугілля.

Особенности применения
Особливості застосування. Сандімун Неорал повинні використовувати тільки лікарі, які мають досвід проведення імуносупресивної терапії і мають можливість забезпечити адекватний нагляд за хворим, включаючи регулярне повне фізикальне обстеження, вимірювання артеріального тиску і контроль лабораторних показників безпеки. Нагляд за хворими, які перенесли трансплантацію та отримували препарат, слід проводити тільки в тих закладах, які забезпечені спеціальним медичним персоналом, адекватними лабораторіями та іншими ресурсами. Лікар, відповідальний за підтримуючу терапію, повинен отримувати повну інформацію щодо лікування хворого.
Як і інші імуносупресори, циклоспорин збільшує ризик розвитку лімфом та інших новоутворень, особливо з боку шкіри. Підвищений ризик може бути пов’язаний як із вживанням специфічних агентів, так і з комплексною імуносупресією. Так, застосування імуносупресантів у комплексі потребує уважності для запобігання лімфопроліферативним розладам і розвитку пухлин солідних органів.
Як і інші імуносупресори, циклоспорин може впливати на розвиток різних бактеріальних, грибкових і вірусних інфекцій, часто з опортуністичними патогенами. Оскільки це може призвести до фатального кінця, треба застосовувати відповідну терапевтичну стратегію щодо пацієнтів з довготривалою імуносупресією.
Сандімун Неорал у більшості випадків призначається у комбінації з глюкокортикоїдами. Однак у багатьох центрах додатково до цієї комбінації призначається азатіоприн у добовій дозі 1-2 мг/кг маси тіла (трикомпонентна схема), а в ряді випадків застосовується і чотирьохкомпонентна схема (з додатковим призначенням моно- або поліклональних антитіл). Застосування комбінованих схем дає змогу зменшити ризик виникнення порушень функції нирок або структурних змін у нирках під впливом Сандімуну Неоралу. У той же час, при спільному застосуванні Сандімуну Неоралу з іншими імунодепресантами існує небезпека надмірної імуносупресії, що може призвести до підвищення схильності до інфекцій і розвитку лімфом.
Протягом перших декількох тижнів терапії Сандімуном Неоралом може виникнути часте і потенційно небезпечне ускладнення - підвищення рівня креатиніну і сечовини у сироватці. Ці функціональні зміни минущі і залежать від дози, звичайно реагують на зниження дози. При тривалому лікуванні в деяких хворих можливий розвиток у нирках структурних змін (наприклад інтерстиціального фіброзу), які у пацієнтів з нирковими трансплантатами слід диференціювати зі змінами при хронічному відторгненні. Сандімун Неорал може також спричинити дозозалежне зворотне підвищення білірубіну сироватки і, рідко, ферментів печінки. У цих випадках необхідно пильне спостереження за показниками функції нирок і печінки. У випадку відхилень цих показників від норми може знадобитися зниження дози.
Для моніторування рівнів циклоспорину у крові віддають перевагу використанню специфічних моноклональних антитіл (вимірювання кількості незміненого препарату). Можна використати метод ВЕРХ (високоефективна рідинна хроматографія), за допомогою якого також вимірюється концентрація незміненої речовини. Якщо використовується плазма або сироватка, то слід дотримуватися стандартної методики сепарації (час і температура). Для початкового моніторування концентрації циклоспорину у хворих з трансплантатами печінки можуть використовуватись як специфічні моноклональні антитіла, так і паралельні визначення з використанням специфічних і неспецифічних моноклональних антитіл, аби досягти дози, яка забезпечує адекватну імуносупресію.
Слід пам’ятати, що концентрація циклоспорину у крові, плазмі або сироватці - це тільки один з багатьох факторів, які характеризують клінічний стан хворого. Результати визначення концентрації циклоспорину є тільки одним із факторів, які визначають режим дозування, і розглядаються вони у взаємозв’язку з різними клінічними і лабораторними показниками.
При лікуванні циклоспорином треба регулярно контролювати артеріальний тиск, у разі його підвищення треба призначати відповідну антигіпертензивну терапію.
Зрідка застосування Сандімуну Неоралу може призводити до підвищення показників ліпідів сироватки, що виникає після першьго місяця терапії циклоспорином. У цьому випадку треба призначити хворому дієту зі зменшенням жирового компонента та знизити дозу циклоспорину.
Оскільки препарат у ряді випадків спричиняє гіперкаліємію або посилює раніше існуючу гіперкаліємію, рекомендується контролювати вміст калію у сироватці, особливо у хворих з вираженим порушенням функції нирок.
Пацієнти, які отримують Сандімун Неорал, повинні уникати надмірного надходження калію з їжею і не повинні застосовувати калійвмісні препарати, калійзберігаючі діуретики, інгібітори ангіотензинконвертуючого ферменту, ангіотензин-2-рецептора антагоністи, беручи до уваги рівень калію у сироватці.
Циклоспорин підвищує кліренс магнію. Це може призвести до симптоматичної гіпомагніємії, особливо у перитрансплантаційний період. Контроль рівня магнію рекомендований у перитрансплантаційний період через можливість виникнення неврологічних ознак/симптомів. За необхідності треба призначати препарати магнію.
Слід дотримуватись обережності при лікуванні хворих на гіперурикемію.
Під час лікування Сандімуном Неоралом вакцинація може виявитися менш ефективною, а застосування живих атенуйованих вакцин слід уникати.
Застережні заходи при ендогенному увеїті
Оскільки Сандімун Неорал може спричинити порушення функції нирок, лікування можна призначати лише за умови початкової нормальної функції нирок. Необхідно часто оцінювати функцію нирок. Якщо креатинін сироватки залишається підвищеним більше ніж на 30% від вихідних значень (до початку лікування Сандімуном Неоралом) у більше ніж одному вимірюванні, то потрібно зниження дози на 25-50%. Ці рекомендації слід виконувати, навіть якщо значення концентрації креатиніну продовжує залишатись у межах лабораторної норми.
Застережні заходи при нефротичному синдромі
Оскільки Сандімун Неорал може спричинити порушення функції нирок, її необхідно часто оцінювати. Якщо креатинін сироватки залишається підвищеним більше ніж на 30% від початкових значень (до початку лікування Сандімуном Неоралом) у більше ніж одному вимірюванні, то потрібно знизити дозу на 25-50%. Для хворих з порушеною вихідною функцією нирок початкова доза не повинна перевищувати 2,5 мг/кг на добу. Необхідно забезпечити пильний контроль стану хворих. Через зміни функції нирок, зумовлені нефротичним синдромом, у деяких хворих буває важко виявити порушення функції нирок, спричинене Сандімуном Неоралом. Це пояснюється тим, що у ряді випадків пов’язані з Сандімуном Неоралом структурні зміни у нирках спостерігалися без підвищення креатиніну сироватки. Біопсія нирки показана хворим із стероїдозалежною нефропатією мінімальних змін, які отримували підтримуючу терапію Сандімуном Неоралом більше року.
В окремих випадках у хворих з нефротичним синдромом, які лікувалися імунодепресантом (у т.ч. Сандімуном), відмічалася поява злоякісних пухлин (включаючи лімфому Ходжкіна).
Застережні заходи при ревматоїдному артриті
Хворі з порушеною функцією нирок, неконтрольованою артеріальною гіпертонією, неконтрольованими інфекціями і будь-якими видами злоякісних пухлин не повинні отримувати Сандімун Неорал.
Оскільки Сандімун Неорал може порушувати функцію нирок, то повинен бути встановлений достовірний початковий рівень креатиніну сироватки як мінімум у двох вимірюваннях, які передували лікуванню. Рівень креатиніну слід контролювати з двотижневими інтервалами протягом перших трьох місяців терапії і в подальшому - один раз на місяць. Після 6 місяців терапії креатинін сироватки потрібно визначати кожні 4 - 8 тижнів залежно від стабільності основного захворювання, наявності супутньої терапії і супутніх захворювань. Більш частий контроль необхідний при підвищенні дози Сандімуну Неоралу у разі призначення супутньої терапії нестероїдними протизапальними препаратами або підвищення їх дози. Якщо креатинін сироватки залишається підвищеним понад 30% від початкових значень (до початку лікування) більше, ніж в одному вимірі, то необхідно знизити дозу. Якщо креатинін сироватки зростає більше ніж на 50%, то необхідно знизити дозу на 50%. Ці рекомендації слід виконувати, навіть якщо значення концентрації креатиніну продовжує залишатись у межах лабораторної норми. Якщо зменшення дози не призводить до зниження рівня креатиніну протягом 1 місяця, то лікування Сандімуном Неоралом потрібно припинити.
Припинення лікування необхідно і в тому випадку, коли під час лікування Сандімуном Неоралом виникає артеріальна гіпертонія, що не контролюється відповідною антигіпертензивною терапією.
Як і при іншому тривалому імуносупресивному лікуванні, слід пам’ятати про підвищення ризику виникнення лімфопроліферативних порушень. Особливої обережності слід дотримуватись при використанні Сандімуну Неоралу в комбінації з метотрексатом.
Застережні заходи при псоріазі
Хворі з порушеною функцією нирок, неконтрольованою артеріальною гіпертонією, неконтрольованими інфекціями і будь-якими видами злоякісних пухлин, за винятком уражень шкіри, не повинні отримувати Сандімун Неорал.
Оскільки Сандімун Неорал може порушувати функцію нирок, то потрібно встановити достовірний вихідний рівень креатиніну сироватки як мінімум у двох вимірюваннях, що передують лікуванню. Рівень креатиніну слід контролювати з двотижневими інтервалами протягом перших трьох місяців терапії. У подальшому, якщо рівень креатиніну залишається стабільним, вимірювання слід проводити з інтервалом 1 місяць. Якщо креатинін сироватки залишається підвищеним понад 30% від вихідних значень (до початку лікування) більше, ніж в одному вимірюванні, то необхідно знизити дозу на 25-50%. Ці рекомендації слід виконувати, навіть якщо значення концентрації креатиніну продовжують залишатись у межах лабораторної норми. Якщо скорочення дози не приводить до зниження рівня креатиніну протягом 1 місяця, то лікування Сандімуном Неоралом слід припинити.
Припинення лікування необхідно у тому випадку, коли під час лікування Сандімуном Неоралом виникає артеріальна гіпертонія, яка не контролюється відповідною антигіпертензивною терапією.
Призначення Сандімуну хворим похилого віку можливо лише у випадках інвалідизуючого псоріазу, при цьому необхідний пильний контроль функції нирок.
У хворих на псоріаз, які отримували лікування Сандімуном Неоралом, як і при іншому тривалому імуносупресивному лікуванні, відмічалося виникнення злоякісних новоутворень, особливо шкіри. За наявності уражень шкіри, не типових для псоріазу, і при підозрі на їх злоякісність або передраковий стан, слід провести біопсію до початку лікування Сандімуном Неоралом. Лікування Сандімуном Неоралом хворих із злоякісними або передраковими ураженнями можливо лише після відповідного лікування цих уражень і за відсутності альтернативної ефективної терапії.
У декількох хворих на псоріаз, що отримували Сандімун Неорал, відмічалися лімфопроліферативні захворювання. У цих випадках потрібно негайно відміняти препарат.
Пацієнти, що знаходяться на лікуванні Сандімуном Неоралом, не повинні одночасно отримувати ультрафіолетове В-опромінювання або ПУВА терапію.
Застережні заходи при атопічному дерматиті
Хворі з порушеною функцією нирок, неконтрольованою артеріальною гіпертонією, неконтрольованими інфекціями і будь-якими видами злоякісних пухлин не повинні отримувати Сандімун Неорал.
Оскільки Сандімун Неорал може порушувати функцію нирок, то потрібно встановити достовірний вихідний рівень креатиніну сироватки як мінімум у двох вимірюваннях, що передують лікуванню. Рівень креатиніну слід контролювати з двотижневими інтервалами протягом перших трьох місяців терапії. У подальшому, якщо рівень креатиніну залишається стабільним, вимірювання слід проводити з інтервалом 1 місяць. Якщо креатинін сироватки залишається підвищеним понад 30% від вихідних значень (до початку лікування) більше, ніж в одному вимірюванні, то необхідно знизити дозу на 25-50%. Ці рекомендації слід виконувати, навіть якщо значення концентрації креатиніну продовжують залишатись у межах лабораторної норми. Якщо скорочення дози не приводить до зниження рівня креатиніну протягом 1 місяця, то лікування Сандімуном Неоралом слід припинити.
Припинення лікування необхідно у тому випадку, коли під час лікування Сандімуном Неоралом виникає артеріальна гіпертонія, яка не контролюється відповідною антигіпертензивною терапією.
Оскільки досвід застосування Сандімуну Неоралу для лікування дітей, хворих на атопічний дерматит, на цей час обмежений, призначати препарат цій категорії пацієнтів не рекомендується.
Призначення Сандімуну хворим похилого віку можливо лише у випадках блокуючого атопічного дерматиту, при цьому необхідний пильний контроль функції нирок.
Доброякісна лімфоаденопатія звичайно пов’язана з припливами при атопічному дерматиті і звичайно проходить самостійно або при загальному поліпшенні перебігу захворювання. Лімфоаденопатію, яка виникла на фоні лікування циклоспорином, слід регулярно контролювати. Лімфоаденопатія, яка зберігається незважаючи на зменшення активності захворювання, повинна підлягати біопсії для виключення наявності лімфоми.
Випадки простого герпесу активного перебігу слід вилікувати до початку лікування Сандімуном Неоралом, але поява простого герпесу не є причиною для відміни препарату, якщо лікування вже розпочато, за винятком тяжких випадків.
Шкірні інфекційні захворювання, спричинені Staphylococcus aureus, не є абсолютним протипоказанням для терапії Сандімуном Неоралом, але повинні контролюватися застосуванням відповідних антибактеріальних препаратів. Слід уникати призначення еритроміцину внутрішньо, оскільки він має здатність підвищувати концентрацію циклоспорину в крові, але за відсутності альтернативної терапії рекомендується пильно контролювати концентрацію циклоспорину в крові, ниркову функцію і наявність побічних ефектів циклоспорину.
Через потенційний ризик виникнення злоякісних пухлин шкіри при лікуванні Сандімуном Неоралом хворих слід попереджувати про необхідність уникати прямого впливу сонячних променів та ультрафіолетового опромінювання типу В або ПУВА терапії.
Особливості застосування і зберігання Сандімуну Неоралу
Капсули Сандімуну Неоралу слід залишати у блістерній упаковці доти, доки вони не знадобляться. Після розкриття блістерної упаковки відчувається характерний запах. Це нормальне явище. Капсули слід ковтати цілими.
Вагітність і лактація Оскільки адекватні і добре контрольовані дослідження у вагітних не проводилися, Сандімун Неорал можна застосовувати при вагітності лише у тому випадку, коли очікувана користь виправдовує потенційний ризик для плода. Циклоспорин проникає у грудне молоко. Жінки, які отримують Сандімун Неорал, не повинні годувати груддю.
Вплив на здатність керувати автотранспортом і працювати з механізмами Вплив препарату на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами не відомий.

Условия и сроки хранения
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 С. Зберігати у недоступному для дітей місці. Термін придатності – 3 роки. Препарат не слід використовувати після терміну, відміченого <ехр> на упаковці.

Производитель и его адрес
Виробник, країна: "RP Scherer GmbH" для "Novartis Pharma AG", Німеччина/Швейцарія