Клацид гран.д/п сусп.(125мг/5мл) 100мл фл.

***
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
КЛАЦИД®

Торговое название
КЛАЦИД®

Международное название
Міжнародна непатентована назва:
Clarithromycin

Латинское название
KLACID

Общая характеристика
Склад:
діюча речовина:
5 мл готової суспензії містять кларитроміцину 125 або 250 мг;
допоміжні речовини:
карбопол 974, повідон К90, гіпромелози фталат, олія рицинова, кремнію діоксид, мальтодекстрин, сахароза, титану діоксид (Е 171), ксантанова камедь, ароматизатор фруктовий комбінований, калію сорбат, кислота лимонна безводна.

Форма выпуска
Форма випуску:
Гранули для приготування (125 мг/5 мл) 60 мл або 100 мл суспензії у флаконах № 1

Фармгруппа
Фармакотерапевтична група.
Протимікробні засоби для системного застосування. Макроліди.
Код АТС J01F A09.

Фармакологические свойства
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Кларитроміцин – напівсинтетичний антибіотик групи макролідів. Антибактеріальна дія кларитроміцину визначається його зв’язуванням з 5OS-рибосомальною субодиницею чутливих бактерій і пригніченням біосинтезу білка. Препарат виявляє високу ефективність in vitro щодо широкого спектра аеробних та анаеробних грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, у тому числі госпітальних штамів. Мінімальні пригнічувальні концентрації (МПК) кларитроміцину зазвичай в два рази нижчі, ніж МПК еритроміцину.
Кларитроміцин in vitro високоефективний відносно Legionella pneumophila і Mycoplasma pneumonie. Діє бактерицидно проти H. Pylori, активність кларитроміцину вища при нейтральному pH, ніж при кислому pH. In vitro та in vivo дані свідчать про високу ефективність кларитроміцину проти клінічно значущих штамів мікобактерій. Дослідження in vitro показали, що штами Enterobacteriaceae і Pseudomonas, як і грамнегативні бактерії, що не продукують лактозу, не чутливі до кларитроміцину.
Мікробіологія
Кларитроміцин активний in vitro і в клінічній практиці відносно більшості штамів таких мікроорганізмів.
Аеробні грампозитивні мікроорганізми:
Staphylococcus aureus,
Streptococcus pneumoniae,
Streptococcus pyogenes,
Listeria monocytogenes.
Аеробні грамнегативні мікроорганізми:
Haemophilus influenzae,
Haemophilus parainfluenzae,
Moraxella catarrhаlis,
Neisseria gonorrhоeae,
Legionella pneumophila.
Інші мікроорганізми:
Mycoplasma pneumoniae,
Chlamydia pneumoniae (TWAR).
Мікобактерії:
Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii,
Mycobacterium chelonae,
Mycobacterium fortuitum,
Mycobacterium avium сomplex (MAC), які включають Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare.
Бета-лактамази мікроорганізмів не впливають на ефективність кларитроміцину.
Більшість метицилін- та оксацилінрезистентних штамів стафілококів не чутливі до кларитроміцину.
Helicobacter
H. Pylori.
Кларитроміцин активний in vitro відносно більшості штамів таких мікроорганізмів, однак клінічна ефективність та безпека його застосування не встановлені.
Аеробні грампозитивні мікроорганізми:
Streptococcus agalactiae,
Streptococci (групи C,F,G),
Viridans group streptococci.
Аеробні грамнегативні мікроорганізми:
Bordetella pertussis,
Pasteurella multocida.
Інші мікроорганізми:
Chlamydia trachomatis.
Анаеробні грампозитивні мікроорганізми:
Clostridium perfringens,
Peptococcus niger,
Propionibacterium acnes.
Анаеробні грамнегативні мікроорганізми:
Bacteriodes melaninogenicus.
Спірохети:
Borrelia burgdorferi,
Treponema pallidum.
Кампілобактерії:
Campylobacter jejuni.
Кларитроміцин чинить бактерицидну дію проти кількох штамів бактерій: Haemophilus influenzae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, H. pylori та Campylobacter spp.
Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний 14-гідроксикларитроміцин (14-ОН-кларитроміцин). Для більшості мікроорганізмів мікробіологічна активність метаболіту дорівнює або в 1 – 2 рази слабше вихідної речовини, за винятком H. influenzae, проти якого ефективність метаболіту в 2 рази вища. В умовах in vitro та in vivo вихідна речовина і її основний метаболіт виявляють або адитивний, або синергічний ефект проти H. іnfluenzae, залежно від штаму мікроорганізму.

Фармакокинетика
Фармакокінетика.
Кларитроміцин швидко і добре всмоктується із травного тракту. Мікробіологічно активний 14-ОН-кларитроміцин утворюється при першому проходженні через печінку. Їжа істотно не впливає на біологічну доступність препарату. Хоча фармакокінетика кларитроміцину не лінійна, стабільні концентрації встановлюються протягом 2 послідовних днів прийому препарату.
Фармакокінетичні параметри після прийому п'ятої дози (суспензії кларитроміцину 250 мг) становили: Сmax – 1,98 мкг/мл, АUС – 11,5 мкг·год/мл, Тmax – 2,8 годин і Т ? - 3,2 години для кларитроміцину і 0,67 мкг/мл, 5,33 мкг·год/мл, 2,9 години і 4,9 годин – для 14-ОН-кларитроміцину відповідно.
Концентрації кларитроміцину в тканинах організму у кілька разів вище, ніж в сироватці крові. В тонзилярній і легеневій тканинах спостерігаються підвищені концентрації кларитроміцину. Концентрації кларитроміцину в рідині середнього вуха перевищують концентрації в сироватці крові. Кларитроміцин при застосуванні в терапевтичних дозах зв'язується з білками плазми крові приблизно на 80 %. 14-ОН-кларитроміцин є основним метаболітом, що виділяється нирками, і становить приблизно 10 – 15 % від прийнятої дози. Більша частина від залишку дози виділяється з фекаліями, в основному із жовчю. 5 – 10 % від вихідної речовини виділяється з фекаліями.
Рівноважні концентрації кларитроміцину у пацієнтів з порушенням функції печінки та у здорових добровольців не відрізняються, крім більш низьких концентрацій 14-ОН-кларитроміцину при печінковій дисфункції.
У пацієнтів з порушеною функцією нирок, які приймали 500 мг кларитроміцину, значення фармакокінетичних параметрів зростали відповідно до ступеня тяжкості ниркової недостатності.
Вік пацієнтів не впливає на фармакокінетичні параметри кларитроміцину.
У ВІЛ-інфікованих дітей при прийомі кларитроміцину у дозах 15 – 30 мг/кг/день (доза поділена на два прийоми) були більш високі концентрації кларитроміцину в плазмі крові і довший період напіввиведення.

Показания к применению
Показання.
Інфекції, спричинені чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами:
Інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія тощо).
Інфекції верхніх дихальних шляхів (фарингіт тощо).
Гострий середній отит.
Інфекції шкіри та м’яких тканин (імпетиго, фолікуліт, запалення підшкірної клітковини, абсцеси тощо).
Дисеміновані або локалізовані мікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avium або Mycobacterium intracellulare. Локалізовані інфекції, спричинені Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum або Mycobacterium kansasii.

Способ применения и дозы
Спосіб застосування та дози.
Для лікування немікобактеріальних інфекцій рекомендована для дітей доза Клациду у формі суспензії становить від 7,5 мг/кг 2 рази на добу до максимальної – 500 мг 2 рази на добу. Тривалість лікування зазвичай становить 5–10 днів залежно від виду збудника та тяжкості перебігу захворювання. Суспензію застосовують незалежно від прийому їжі (можна приймати з молоком).
Дітям з масою тіла до 8 кг дозу необхідно розраховувати на кілограм маси тіла (7,5 мг/кг 2 рази на добу).
Дозування при нирковій недостатності
Дітям з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв доза Клациду повинна бути зменшена на 50 %. Лікування повинно тривати не більше 14 днів.
Мікобактеріальні інфекції
Для лікування мікобактеріальних інфекцій рекомендована для дітей доза Клациду у вигляді суспензії становить від 15 до 30 мг/кг/добу, розподілена на 2 прийоми.
Лікування продовжують доти, доки спостерігається клінічна ефективність від застосування препарату (може знадобитись додавання інших антимікобактеріальних препаратів).
* Дітям з масою тіла до 8 кг дозу необхідно розраховувати на кілограм маси тіла (15 – 30 мг/кг/добу).

Побочные эффекты
Побічні реакції.
Кларитроміцин зазвичай переноситься добре.
Центральна нервова система
головний біль, зміна смакових відчуттів
Травний тракт
диспепсія (діарея, нудота, біль у животі, блювання)
Лабораторні дослідження
підвищення активності печінкових ферментів
Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності (у тому числі з фатальним кінцем) при сумісному застосуванні кларитроміцину і колхіцину.
Пацієнти з порушенням імунної системи.
Найчастішими побічними реакціями при лікуванні мікобактеріальних інфекцій у дітей, хворих на СНІД (за винятком тих, що обумовлені основним захворюванням), були дзвін у вухах, глухота, нудота, блювання, біль у животі, пурпура, панкреатит та підвищення рівня амілази. Також повідомлялося про значне підвищення рівня загального білірубіну крові та АЛТ, тромбоцитопенію.

Противопоказания
Протипоказання.
Підвищена чутливість до макролідних антибіотиків та інших компонентів препарату.
Супутнє застосування астемізолу, цизаприду, пімозиду, терфенадину, ерготаміну або дигідроерготаміну.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Застосування нижчезазначених препаратів суворо протипоказане через можливий розвиток тяжких наслідків взаємодії.
Підвищення рівнів цизаприду, пімозиду й терфенадину в сироватці крові спостерігалося при їх сумісному застосуванні з кларитроміцином, що може спричинити подовження інтервалу QT і появу аритмій, у тому числі шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків і torsade de pointes. Подібні ефекти відмічалися і при сумісному застосуванні астемізолу та інших макролідів.
Ерготамін/дигідроерготамін
Одночасне застосування кларитроміцину й ерготаміну або дигідроерготаміну асоціювалося з появою ознак гострого ерготизму, що характеризувалося вазоспазмом і ішемією кінцівок та інших тканин, включаючи центральну нервову систему.
Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику кларитроміцину.
Вплив цих лікарських засобів на концентрацію кларитроміцину в крові відомий або припускається, тому може знадобитися зміна дози або застосування альтернативної терапії.
Ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин.
Потужні індуктори ферментів цитохрому Р450, такі як ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину, зменшуючи його концентрацію в плазмі крові, але збільшуючи концентрацію 14-ОН-кларитроміцину – мікробіологічно активного метаболіту. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину різна відносно різних бактерій, очікуваний терапевтичний ефект може бути не досягнутий через сумісне застосування кларитроміцину та індукторів ферментів цитохрому Р450.
Флуконазол.
Рівноважні концентрації активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину значно не змінювалися при сумісному застосуванні з флуконазолом. Зміна дози кларитроміцину не потрібна.
Ритонавір
Застосування ритонавіру і кларитроміцину спричиняло значне пригнічення метаболізму кларитроміцину. Cmax кларитроміцину підвищувалося на 31 %, Cmin - на 182 % і AUC – на 77 %. Відмічалося повне пригнічення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Через велике терапевтичне вікно зменшення дози кларитроміцину для пацієнтів з нормальною функцією нирок не потрібне. Проте для пацієнтів з нирковою недостатністю необхідна корекція дози: для пацієнтів з CLCR 30 – 60 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно знизити на 50 %. Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (CLCR < 30 мл/хв) дозу кларитроміцину необхідно знизити на 75 %. Кларитроміцин у дозах, що перевищують 1 г/день, не слід застосовувати разом із ритонавіром.
Вплив кларитроміцину на фармакокінетику інших лікарських засобів.
Антиаритмічні засоби
Існують постмаркетингові повідомлення про розвиток піруетної шлуночкової тахікардії, що виникла при одночасному застосуванні кларитроміцину з хінідином або дизопірамідом. Рекомендується проводити ЕКГ-моніторування для своєчасного виявлення подовження інтервалу QT. Під час терапії кларитроміцином слід стежити за концентраціями цих препаратів в сироватці крові.
CYP3A|
Сумісне застосування кларитроміцину, відомого інгібітору ферменту CYP3A, і препарату, що головним чином метаболізується CYP3A, може спричинити підвищення концентрації останнього в плазмі крові, що, в свою чергу, може посилити або подовжити його терапевтичний ефект і ризик виникнення побічних реакцій.
Слід бути обережним при застосуванні кларитроміцину пацієнтам, які отримують терапію лікарськими засобами – субстратами CYP3A, особливо якщо CYP3A-субстрат має вузький терапевтичний діапазон (наприклад, карбамазепін) і екстенсивно метаболізується цим ензимом.
Може знадобитися зміна дози, і, якщо можливо, ретельний моніторинг сироваткових концентрацій лікарського засобу, що метаболізується CYP3A у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин.
Такі лікарські препарати або групи препаратів метаболізуються одним і тим же CYP3A ізоферментом: альпразолам, астемізол, карбамазепін, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, ловастатин, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, пероральні антикоагулянти (наприклад, варфарин), пімозид, хінідин, рифабутин, силденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, триазолам і вінбластин. Подібний механізм взаємодії відмічений при застосуванні фенітоїну, теофіліну і вальпроату, що метаболізуються іншим ізоферментом системи цитохрому Р450.
Інгібітори Гмг-КоА-редуктази
Як і інші макроліди, кларитроміцин спричиняв підвищення концентрації інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, таких як ловастатин і симвастатин. Рідко повідомлялося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при сумісному застосуванні цих лікарських засобів.
Омепразол
Застосування кларитроміцину в комбінації з омепразолом у дорослих здорових добровольців призводило до підвищення рівноважних концентрацій омепразолу. При застосуванні тільки омепразолу середнє значення рН шлункового соку при вимірюванні протягом 24 годин становило 5,2, при сумісному застосуванні омепразолу з кларитроміцином – 5,7.
Пероральні антикоагулянти
Комбіноване застосування кларитроміцину і пероральних антикоагулянтів може потенціювати ефект останніх, що потребує ретельного контролю протромбінового часу у пацієнтів.
Силденафіл, тадалафіл і варденафіл
Існує ймовірність збільшення плазмових концентрацій інгібіторів фосфодіестерази (силденафілу, тадалафілу і варденафілу) при їх сумісному застосуванні з кларитроміцином, що може потребувати зменшення дози інгібіторів фосфодіестерази.
Теофілін, карбамазепін
Результати клінічних досліджень показали, що існує незначне, але статистично значуще збільшення концентрації теофіліну або карбамазепіну в плазмі крові при їх одночасному застосуванні з кларитроміцином.
Толтеродин
Зниження дози толтеродинуу може бути необхідним при його застосуванні з кларитроміцином.
Триазолбензодіазепіни (наприклад, альпразолам, мідазолам, триазолам)
Слід уникати комбінованого застосування перорального мідазоламу і кларитроміцину. При внутрішньовенному застосуванні мідазоламу з кларитроміцином слід проводити ретельний моніторинг пацієнта для своєчасної корекції дози.
Слід дотримуватися таких самих запобіжних заходів при застосуванні інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A, включаючи триазолам і альпразолам. Для бензодіазепінів, елімінація яких не залежить від CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), розвиток клінічно значущої взаємодії з кларитроміцином малоймовірний.
Є постмаркетингові повідомлення про лікарську взаємодію і розвиток побічних явищ з боку центральної нервової системи (такі як сонливість і сплутаність свідомості) при сумісному застосуванні кларитроміцину і триазоламу. Слід спостерігати за пацієнтом, враховуючи можливість збільшення фармакологічних ефектів з боку ЦНС.
Інші види взаємодій
Колхіцин.
Колхіцин є субстратом CYP3A і P-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин і інші макроліди можуть пригнічувати CYP3A і Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину пригнічення Pgp і CYP3A кларитроміцином може спричинити підвищення експозиції колхіцину. Необхідно спостерігати за станом пацієнтів щодо виявлення клінічних симптомів токсичності колхіцину.
Дигоксин.
При постмаркетинговомуу спостереженні повідомлялося про підвищення концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів, які застосовували кларитроміцин одночасно з дигоксином. У деяких пацієнтів розвинулися ознаки дигіталісної токсичності, у тому числі потенційно фатальні аритмії. Слід ретельно контролювати концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів при його застосуванні з кларитроміцином.
Зидовудин.
Одночасне застосування таблеток кларитроміцину негайного вивільнення і зидовудину у Віч-інфікованих пацієнтів може спричиняти зниження рівноважних концентрацій зидовудину в сироватці крові. Цього можна уникнути шляхом дотримання інтервалу між прийомами кларитроміцину і зидовудину. Про таку взаємодію при застосуванні суспензії кларитроміцину та зидовудину або дидеоксиназину у дітей не повідомлялося.
Можлива також двоспрямована лікарська взаємодія між кларитроміцином і атазановіром, інтраконазолом, саквінавіром.
Верапаміл.
Повідомлялося про розвиток артеріальної гіпотензії, брадиаритмії та лактоацидози при сумісному застосуванні кларитроміцину та верапамілу.

Передозировка
Передозування.
Існуючі повідомлення вказують на те, що передозування кларитроміцином може спричинити появу симптомів захворювання шлунково-кишкового тракту. В одного пацієнта з біполярним психозом в анамнезі, який прийняв 8 г кларитроміцину, розвилися зміни розумового стану, параноїдна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія. При передозуванні промивають шлунок та застосовують симптоматичну терапію. Як і у випадку з іншими макролідами, малоймовірно, щоб гемодіаліз або перитонеальний діаліз суттєво впливали на вміст кларитроміцину в сироватці крові.

Особенности применения
Особливості застосування.
Тривале або повторне застосування антибіотиків може спричинювати надмірний ріст нечутливих бактерій і грибів. При виникненні суперінфекції слід припинити застосування кларитроміцину і почати відповідну терапію.
Про розвиток діареї від легкого ступеня тяжкості до псевдомембранозного коліту з фатальним кінцем, спричиненого Clostridium difficile (CDAD), повідомлялося при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі кларитроміцину. Слід завжди пам'ятати про можливість розвитку діареї, спричиненої Clostridium difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Крім того, необхідно ретельно зібрати анамнез, оскільки про розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile, повідомлялося навіть через 2 місяці після застосування антибактеріальних препаратів.
Повідомлялося про посилення симптомів міастенії гравіс (myasthenia gravis) у пацієнтів, які застосовували кларитроміцин.
Препарат виводиться печінкою і нирками. Слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату пацієнтам із печінковою недостатністю, нирковою недостатністю помірного або тяжкого ступеня.
Слід звернути увагу на можливість перехресної резистентності між кларитроміцином та іншими макролідами, а також лінкоміцином і кліндаміцином.
У деяких пацієнтів може розвинутися резистентність мікроорганізмів H. pylori до кларитроміцину.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Не відома. Дана форма препарату призначена для застосування дітям.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Безпека застосування кларитроміцину у період вагітності та годування груддю не встановлена. При настанні вагітності кларитроміцин не слід застосовувати, якщо тільки користь від його застосування не буде переважати ризик. Кларитроміцин виділяється у грудне молоко.

Условия и сроки хранения
Термін придатності.
2 роки; готова суспензія у флаконі – 14 днів з моменту приготування.
Умови зберігання.
Зберігати в недоступному для дітей місці при кімнатній температурі не вище 30 °С.

Условия отпуска
Умови відпуску:
за рецептом

Упаковка
Упаковка.
Флакони по 60 або 100 мл з мірною ложечкою/мірним шприцом на 5 мл у картонній коробці.

Производитель и его адрес
Виробник, країна:
АББОТТ С.р.л., Італія