Азитро Сандоз табл.п/о 500мг №3

***
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
Азитро САНДОЗ®

Торговое название
АЗИТРО САНДОЗ®

Международное название
Міжнародна непатентована назва:
Azithromycin

Латинское название
Azithro SANDOZ

Общая характеристика
Cклад:
діюча речовина: аzithromycin;
1 таблетка містить азитроміцину 250 мг або 500 мг у формі азитроміцину дигідрату;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, натрію лаурилсульфат;
оболонка: лактози моногідрат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 4000.

Форма выпуска
Форма випуску:
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 500 мг №3
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 250 мг №6

Фармгруппа
Фармакотерапевтична група.
Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни. Азитроміцин.
Код АТС J01F A10.

Фармакологические свойства
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Азитроміцин є представником групи макролідних антибіотиків – азалідів, що мають широкий спектр антимікробної дії. Механізм дії азитроміцину полягає в інгібуванні синтезу бактеріального білка за рахунок зв’язування з 50 S-субодиницею рибосом і запобігання транслокації пептидів при відсутності впливу на синтез полінуклеотидів. Це призводить в основному до бактеріостатичного ефекту.
Резистентність до азитроміцину може бути вродженою або набутою. Існує повна перехресна резистентність між еритроміцином, азитроміцином, іншими макролідами і лінкозамідами для Streptococcus pneumoniae, бета-гемолітичного стрептококу групи А, Enterococcus faecalis і Staphylococcus aureus, включаючи з метицилін-резистентні S. aureus (MRSA).
Чутливі до азитроміцину:
аеробні грампозитивні бактерії: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (гр. А);
аеробні грамнегативні бактерії: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Neisseria gonorrhoeae, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida;
анаеробні бактерії: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyromonas spp.;
інші бактерії: Chlamydia trachomatis, Chlamydophila pneumoniae, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae.
Види, які набувають резистентності у поодиноких випадках:
аеробні грампозитивні бактерії: Streptococcus pneumoniae (з проміжною чутливістю до пеніциліну, пеніцилін-резистентні).
Вродженорезистентні мікроорганізми:
аеробні грампозитивні бактерії: Enterococcus faecalis, стафілококи MRSA, MRSE (метицилін-резистентні золотистий та епідермальний стафілококи);
аеробні грамнегативні бактерії: Escherichia coli, Klebsiella spp., Pseudomonas aeruginosa.

Фармакокинетика
Фармакокінетика.
Біодоступність азитроміцину після перорального прийому складає приблизно 37 %. Максимальна концентрація у сироватці крові досягається через 2 - 3 години після прийому препарату.
Після внутрішнього прийому азитроміцин швидко розподіляється у тканинах та рідинах організму. Добре проникає в дихальні шляхи, органи і тканини урогенітального тракту, у шкіру та м’які тканини. Накопичується внутрішньоклітинно, за рахунок чого концентрації препарату в тканинах значно вищі (до 50 разів), ніж у плазмі, що свідчить про високу спорідненість препарату до тканин та пов’язано з низьким зв’язуванням азитроміцину з білками плазми крові.
Концентрації азитроміцину в органах-мішенях (легені, горло, простата) перевищують МІК90 для патогенів після прийому одноразової дози препарату 500 мг. Азитроміцин у великій кількості накопичується у фагоцитах і фібробластах. Фагоцити транспортують препарат до місця запалення. Азитроміцин зберігається у бактерицидній концентрації у місці запалення протягом 5 - 7 днів після прийому останньої дози, що дозволяє проводити короткі (3 та 5-денні) курси лікування.
Кінцевий період плазмового напіввиведення повністю відповідає періоду напіввиведення з тканин протягом 2 - 4 днів.
Приблизно 12 % внутрішньовенної дози азитроміцину виводиться з сечею в незміненому вигляді протягом наступних трьох днів. Особливо високі концентрації незміненого азитроміцину були виявлені в жовчі. Ідентифіковано десять метаболітів, які утворюються за допомогою N- та O-деметилювання, гідроксилювання та інших метаболічних перетворень. Відповідні дослідження підтвердили, що метаболіти азитроміцину не виявляють антимікробної дії.

Показания к применению
Показання.
Інфекції, спричинені мікроорганізмами, чутливими до азитроміцину:
– інфекції ЛОР-органів (синусит, фарингіт, тонзиліт);
– інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія слабкого та помірного ступеня тяжкості);
– запалення середнього вуха;
– інфекції шкіри та м’яких тканин;
– неускладнені урогенітальні інфекції, спричинені Chlamydia trachomatis.

Способ применения и дозы
Спосіб застосування та дози.
Дозування та тривалість застосування визначається лікарем. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, слід приймати не розжовуючи разом з рідиною 1 раз на добу. Таблетки необхідно застосовувати за годину до або через дві години після їди, оскільки одночасний прийом порушує всмоктування азитроміцину.
Дорослі, включаючи пацієнтів літнього віку, і діти з масою тіла понад 45 кг
При інфекціях ЛОР-органів, дихальних шляхів, шкіри та м'яких тканин (окрім мігруючої еритеми): 500 мг 1 раз на добу протягом 3 днів або 500 мг 1 раз на добу в перший день лікування та по 250 мг 1 раз на добу у наступні 4 дні. Загальна доза курсу азитроміцину становить 1500 мг.
При мігруючій еритемі: дорослим – 1 раз на добу протягом 5 днів (1-й день – 1 г, з 2-го по 5-й день – 500 мг).
При неускладнених урогенітальних інфекціях, спричинених Chlamydia trachomatis, – 1 г препарату 1 раз на добу. Курсова доза – 1 г.
У разі пропуску прийому препарату пропущену дозу належить прийняти якомога раніше, а наступні – з інтервалами у 24 години.
Ниркова недостатність
Пацієнтам з незначною дисфункцією нирок (кліренс креатиніну > 40 мл/хв) немає необхідності змінювати дозування. Не було проведено жодних досліджень у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 40 мл/хв. Відповідно, слід з обережністю застосовувати азитроміцин таким пацієнтам.
Печінкова недостатність
Оскільки азитроміцин метаболізується в печінці та виводиться з жовчю, препарат не слід застосовувати пацієнтам з тяжкими захворюваннями печінки.

Побочные эффекты
Побічні реакції.
Оцінка побічних явищ ґрунтується на класифікації з урахуванням частоти реакцій: дуже поширені (? 1/10), поширені (? 1/100, < 1/10), непоширені (? 1/1000, < 1/100), рідко поширені (? 1/10 000, < 1/1000), дуже рідко поширені (< 1/10 000), поодинокі випадки.
З боку системи крові: рідко поширені – тромбоцитопенія. У клінічних дослідженнях були поодинокі повідомлення про періоди транзиторної слабко вираженої нейтропенії. Однак причинний зв'язок з лікуванням азитроміцином не був підтверджений.
Психічні розлади: рідко поширені – агресивність, гіперактивність, тривога та нервозність.
З боку нервової системи: непоширені – запаморочення/вертиго, сонливість, синкопе, головний біль, судоми (було виявлено, що вони також спричиняються іншими макролідними антибіотиками), зміна смаку та відчуття запахів; рідко поширені – парестезія, астенія, безсоння.
З боку органа слуху: рідко поширені – порушення слуху, настання глухоти та/або дзвін у вухах. Більшість із цих випадків пов’язані з довготривалим застосуванням азитроміцину у великих дозах під час клінічних досліджень. Зазвичай ці симптоми мали оборотний характер.
З боку серця: рідко повідомлялося про сильне серцебиття, аритмію (включаючи шлуночкову тахікардію) (було виявлено, що вони також спричиняються іншими макролідними антибіотиками). Були поодинокі повідомлення про подовження інтервалу QT і тріпотіння/миготіння шлуночків, артеріальну гіпотензію.
З боку травного тракту: поширені – нудота, блювання, діарея, неприємні відчуття в животі (біль/спазми); непоширені – рідкі випорожнення, метеоризм, порушення травлення, анорексія; рідко поширені – запор, зміна кольору язика. Повідомлялося про псевдомембранозний коліт, панкреатит.
Гепатобіліарні порушення: рідко повідомлялося про гепатит та холестатичну жовтяницю, включаючи патологічні показники функціональної проби печінки, а також про поодинокі випадки некротичного гепатиту і дисфункції печінки, що вкрай рідко призводило до летального кінця.
З боку шкіри: непоширені – алергічні реакції, включаючи свербіж і висипання; рідко поширені – алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк, кропив'янку і світлочутливість; тяжкі шкірні реакції, а саме – поліморфну еритему, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.
З боку скелетно-м’язової системи: непоширені – артралгія.
З боку сечовидільної системи: рідко поширені – інтерстиціальний нефрит і гостра ниркова недостатність.
З боку репродуктивної системи: непоширені – вагініт.
Системні порушення: рідко – анафілаксія, включаючи набряк, кандидоз.
Лабораторні дослідження: поширені – зниження кількості лімфоцитів, збільшення кількості еозинофілів і зниження кількості бікарбонатів у крові; непоширені – підвищення вмісту білірубіну, сечовини, креатиніну у плазмі крові, збільшення активності АСТ, АЛТ, зміни вмісту калію в крові. Наведені зміни мали оборотний характер.

Противопоказания
Протипоказання.
Підвищена чутливість до діючої речовини, до будь-якого іншого компонента препарату або до інших макролідних антибіотиків; виражені порушення функції печінки; порушення електролітного балансу, особливо у випадках гіпокаліємії та гіпомагніємії; клінічно виражена брадикардія, аритмія або тяжка серцева недостатність. Через теоретичну можливість виникнення ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасно з похідними ріжків.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій.
Слід обережно призначати азитроміцин пацієнтам разом з іншими ліками, які можуть подовжувати інтервал-QT (наприклад, хінідин, циклофосфамід, кетоконазол, терфенадин, галоперидол, літій).
Антациди: при вивченні впливу одночасного застосування антацидів на фармакокінетику азитроміцину загалом не спостерігалося змін у біодоступності, хоча плазмові пікові концентрації азитроміцину зменшувалися на 25 %. Азитроміцин необхідно приймати принаймні за годину до або через 2 години після прийому антациду.
Цетиризин: у здорових добровольців одночасне застосування азитроміцину разом із 20 мг цетиризину протягом 5 днів не призводило до фармакокінетичної взаємодії у рівноважному стіні, але значно змінювало інтервал QT.
Алкалоїди ріжків: при сумісному застосуванні азитроміцину з дигідроерготаміном або алкалоїдами ріжків не можна виключити вазоконстрикторний ефект із порушеннями перфузії, що призводить до ураження пальців рук і ніг. Тому слід запобігати їх одночасного застосування.
Карбамазепін: азитроміцин не виявив значного впливу на плазмові рівні карбамазепіну або його активних метаболітів.
Циклоспорин: деякі зі споріднених макролідних антибіотиків впливають на метаболізм циклоспорину. Тому при одночасному призначенні азитроміцину та циклоспорину необхідно проводити ретельний моніторинг рівнів циклоспорину і відповідно регулювати дозування.
Кумаринові антикоагулянти: при сумісному застосуванні азитроміцину з варфарином можливе посилення антикоагуляційного ефекту, що потребує контролю протромбінового часу.
Дигоксин: повідомлялося, що макролідні антибіотики впливають на метаболізм дигоксину в кишечнику. Відповідно, у разі одночасного застосування азитроміцину і дигоксину треба проводити моніторинг рівнів дигоксину.
Терфенадин: у фармакокінетичних дослідженнях не повідомлялося про взаємодію між азитроміцином і терфенадином. Як і у випадку з іншими макролідними антибіотиками, азитроміцин необхідно з обережністю призначати в комбінації з терфенадином.
Теофілін: азитроміцин не впливав на фармакокінетику теофіліну при одночасному прийомі. Комбіноване застосування теофіліну та інших макролідних антибіотиків іноді призводило до підвищення рівня теофіліну в сироватці крові.
Зидовудин: 1000 мг азитроміцину як одноразова доза та 600 мг або 1200 мг азитроміцину, як багаторазові дози не впливали на фармакокінетику та виведення з сечею зидовудину або його глюкуронідних метаболітів. Однак прийом азитроміцину підвищував концентрацію фосфорильованого зидовудину в мононуклеарах у периферійному кровообігу. Клінічна значимість цих даних невідома, але вони можуть бути корисними для пацієнтів.
Диданозин: одночасне застосування добових доз азитроміцину 1200 мг з диданозином у шести добровольців призводило до збільшення Смакс диданозину на 44 % та AUC на 14%.
Рифабутин: одночасне застосування азитроміцину і рифабутину не впливало на плазмові концентрації цих препаратів. В осіб, які приймали одночасно азитроміцин і рифабутин, спостерігалась нейтропенія. Хоча нейтропенія була пов’язана із застосуванням рифабутину, причинний зв'язок з одночасним прийомом азитроміцину не був встановлений.
Цизаприд: одночасне застосування цизаприду може спричинити посилення пролонгування інтервалу QT, шлуночкову аритмію і синдром тріпотіння/миготіння, тому їх не слід застосовувати одночасно.
Астемізол, альфентаніл: при їх одночасному застосуванні з азитроміцином необхідна обережність, оскільки для еритроміцину була встановлена посилена дія.
Азитромицин суттєво не взаємодіє з системою цитохрому Р450 у печінці, тому для нього не слід очікувати прояву фармакокінетичної взаємодії, характерної для еритроміцину та інших макролідів.
Нелфінавір: застосування нелфінавіру спричиняє збільшення рівноважних концентрацій азитроміцину в сироватці. Хоча корекція дози азитроміцину при його одночасному введенні з нельфінавіром не рекомендується, є виправданим ретельний моніторинг відомих побічних ефектів азитроміцину.
Інші антибіотики: слід враховувати можливу перехресну резистентність між азитроміцином і макролідними антибіотиками (такими як еритроміцин), а також лінкоміцином і кліндаміцином.

Передозировка
Передозування.
Симптоми: оборотне порушення слуху, виражені нудота, блювання, діарея.
Лікування: промивання шлунка, застосування активованого вугілля; симптоматична терапія, спрямована на підтримання життєвих функцій організму.

Особенности применения
Особливості застосування.
Печінка є основним шляхом метаболізму та виведення азитроміцину, тому пацієнтам з тяжкою патологією печінки не слід застосовувати препарат.
Пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 10мл/хв) слід з обережністю застосовувати азитроміцин, оскільки у таких хворих спостерігали збільшення його концентрації в плазмі крові на 33 %.
Алергічні реакції: у поодиноких випадках повідомлялося, що азитроміцин має серйозні алергічні реакції, такі як ангіоневротичний набряк та анафілаксія. Деякі з цих реакцій зумовлювали розвиток рецидивних симптомів і потребували тривалішого спостереження і лікування.
Подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищує ризик розвитку серцевої аритмії та тріпотіння/миготіння шлуночків, спостерігалося при лікуванні іншими макролідними антибіотиками. Подібний ефект азитроміцину не можна повністю виключити у пацієнтів з підвищеним ризиком подовження серцевої реполяризації.
Дані про можливу лікарську взаємодію між алкалоїдами ріжків та азитроміцином відсутні, однак через теоретичну можливість виникнення ерготизму не слід одночасно призначати похідні ріжків і азитроміцин.
Стрептококові інфекції: азитроміцин не є препаратом першого вибору при лікуванні фарингіту і тонзиліту, спричинених Streptococcus pyogenes. Немає жодних даних, які демонструють ефективність азитроміцину у профілактиці гострого ревматоїдного поліартриту.
Азитроміцин не показаний для лікування інфікованих опікових ран.
При лікуванні неускладнених урогенітальних інфекцій, що передаються статевим шляхом, слід виключити одночасне інфікування Treponema pallidum.
Як і у випадку з іншими антибактеріальними препаратами, існує можливість виникнення суперінфекції (наприклад, мікози).
При застосуванні макролідних антибіотиків були повідомлення про можливість виникнення псевдомембранозного коліту. Тому цей діагноз слід враховувати при виникненні діареї у пацієнтів після початку лікування азитроміцином. При псевдомембранозному коліті протипоказані антиперистальтичні засоби.
Таблетки містять лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази і порушеннями абсорбції глюкози-галактози не слід застосовувати цей препарат.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Під час лікування препаратом слід враховувати можливість небажаних ефектів з боку центральної нервової системи. При виникненні подібних реакцій необхідно утримуватися від керування автотранспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Азитроміцин проникає крізь плаценту, однак не було виявлено шкідливого впливу препарату на плід. Відповідні і добре контрольовані дослідження у вагітних жінок відсутні. Тому азитроміцин можна застосовувати під час вагітності лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Азитроміцин проникає у грудне молоко, тому рекомендується припинити годування груддю у період лікування і ще 2 дні після закінчення лікування.
Діти.
Дітям з масою тіла до 45 кг рекомендується призначати препарати азитроміцину у вигляді суспензії.

Условия и сроки хранения
Термін придатності.
4 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 °C.
Зберігати в недоступному для дітей місці.

Условия отпуска
Умови відпуску:
за рецептом

Упаковка
Упаковка.
Таблетки по 250 мг: по 6 таблеток у блістері; по 1 (1 ? 6) блістеру в картонній коробці;
таблетки по 500 мг: по 3 таблетки у блістері; по 1 (1 ? 3) блістеру в картонній коробці.

Производитель и его адрес
Виробник, країна:
Салютас Фарма ГмбХ, Німеччина, підприємство компанії Сандоз/Сандоз Ілак Санай ве Тікарет А.С., Німеччина/Туреччина