Цефепим пор.д/п р-ра д/ин.1000мг фл.№1 (Ауробиндо)

***
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЦЕФЕПІМ

Торговое название
ЦЕФЕПІМ

Международное название
Міжнародна непатентована назва:
Cefepime

Латинское название
CEFEPIME

Общая характеристика
Склад.
Діюча речовина:
cefepim;
1 флакон містить*: цефепіму гідрохлорид в кількості, еквівалентній цефепіму 1000 мг або 2000 мг;
допоміжна речовина: L-аргінін.
*Лікарський препарат представляє собою стерильну суміш цефепіму гідрохлориду та L-аргініну.

Форма выпуска
Форма випуску:
Порошок для приготування розчину для ін'єкцій по 1000 мг у флаконах № 1
Порошок для приготування розчину для ін'єкцій по 2000 мг у флаконах № 1

Фармгруппа
Фармакотерапевтична група.
Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини IV покоління.
Код АТС J01D A24.

Фармакологические свойства
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Мікробіологія.
Цефепім – це бактеріальний засіб, який діє шляхом інгібування синтезу стінок бактеріальних клітин. Ґрунтуючись на спектрі дії, Цефепім класифікується як цефалоспорин IV покоління. Цефалоспорини IV покоління (наприклад, Цефепім) активні щодо грамнегативних бактерій, які включають організми, сприйнятливі до більшості цефалоспоринів ІІІ покоління; препарат також активний щодо деяких грамнегативних бактерій, включаючи Pseudomonas aeruginosa і визначені штами Enterobacteriaceae, які звичайно несприйнятливі до більшості цефалоспоринів ІІІ покоління. Активність Цефепіму щодо Pseudomonas aeruginosa порівнянна з активністю цефтазидину. Цефепім активніший in vitro щодо деяких грампозитивних бактерій (наприклад, стафілококи), ніж деякі цефалоспорини ІІІ покоління. Цефепім має низьку афінність до хромосомно-закодованих ?-лактамаз. Цефепім несприйнятливий до гідролізу більшості ?-лактамаз і швидко проникає в грампозитивні бактеріальні клітини. В бактеріальних клітинах молекулярною мішенню Цефепіму є білки, які зв’язують пеніцилін (РВР). Цефепім активний щодо більшості штамів наступних мікроорганізмів.
Грампозитивні аероби.
Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують пеніциліназу, але виключаючи стафілококи, не чутливі до метициліну), Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, які продукують пеніциліназу), Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, стрептококкі групи D (Streptococcus bovis), Streptococci viridans, Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В), Streptococcus pneumoiae (раніше відомі як Diplococcus pneumoniae), Streptococcus pyogenes (стрептококи групи А), інші ?-гемолітичні стрептококи (групи C, G, F).
Примітка: ентерококи, такі як Enterococcus faecalis, та стафілококи не чутливі до метициліну, нечутливі до Цефепіму.
Грамнегативні аероби.
Acinetobacter calcoaceticus (subsp. Аnitratus, Iwoffi), Enterobacter spp. (включаючи E. aerogenes, E. agglomerans, E. cloacae, E. sakazakii), Escherichia coli, Haemophilus influenzae (включаючи штами H. influenzae, які продукують лактамазу), Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella spp (включаючи K. oxytoca, K. ozaenae, K. pneumoniae), Morganella catarhalis (раніше відомі як Branhamella catarhalis); Morganella morganii, Proteus mirabilis, Pseudomonas aeruginosa (не всі штами), Serratia marcescens, Pseudomonas putida, P. stutzeri, Proteus vulgaris Aeromonas hydrophila, Capnocytophaga spp, включаючи С. freundii, Campylobacter jejunii, Gardenella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Hafina alvei, Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, які продукують ?-лактамазу), Neisseria meningitidis, Providencia spр. (включаючи P. rettgeri, P. Stuartii), Salmonella spp., Serratia liquefaciens, Shigella spp., Yersinia enterocolitica.
Примітка: Цефепім неактивний щодо більшості штамів Xanthomonas maltophilia (Pseudomonas maltophilia). Не всі штами Pseudomonas сприятливі.
Анаероби.
Clostridium perfringens, Mobiluncus spp.
Примітка: Цефепім неактивний щодо більшості штамів Clostridium difficile.

Фармакокинетика
Фармакокінетика.
Дослідження вказують на те, що Цефепім має лінійну дозозалежну фармакокінетику у діапазоні від 250 мг до 2 г, а також на те, що немає свідоцтв акумуляції препарату після багаторазового застосування здоровими добровольцями з нормальною функцією нирок, які застосовують звичайні парентеральні дози ліків. Хоча немає свідчень акумуляції Цефепіму у пацієнтів віком від 2 місяців до 11 років при застосуванні ліків у дозі 50 мг/кг кожні 12 годин, стійкі концентрації в плазмі, площа під кривою концентрація – час (AUC) і період напіввиведення з плазми збільшуються на 15 % при застосуванні дози 50 мг/кг кожні 8 годин. Немає доказів різниці фармакокінетики цефепіму в залежності від статі, а різниці фармакокінетики препаратів у пацієнтів літнього віку, наймовірніше, залежать від функції нирок, а не від віку. Дослідження пацієнтів з порушеною функцією нирок вказують на те, що фармакокінетика Цефепіму залежить від ступеня порушення функції нирок, а також на те, що загальний кліренс препарату знижується пропорційно зниженню кліренсу креатиніну. Фармакокінетика Цефепіму не залежить від ступеня порушення функції печінки.
Абсорбція.
Цефепім майже повністю абсорбується після внутрішньом?язового введення. У здорових дорослих добровольців чоловічої статі, які отримують одну дозу Цефепіму 500 мг, 1000 мг і 2000 мг внутрішньом?язово, пікові концентрації в плазмі досягались протягом 1,4 – 1,6 години і в середньому становили 13,9; 29,6 або 57,5 мкг/мл відповідно; середні концентрації в плазмі були 1,9; 4,5 або 8,7 мкг/мл відповідно через 8 годин після застосування. У дітей віком від 2 місяців до 16 років, які одержували одну внутрішньом?язову дозу 50 мг/кг, концентрації Цефепіму в плазмі в середньому становили 76; 75,2; 64 і 4,8 мкг/мл через 0,5; 0,75; 1 і 8 годин відповідно. Абсолютна біодоступність цефепіму після одноразового внутрішньом?язового введення 50 мг/кг дітям становить 82,3 %.
Після внутрішньовенної інфузії протягом 30 хв однієї дози 500 мг, 1000 мг або 2000 мг Цефепіму здоровим добровольцям чоловічої статі пікові концентрації в плазмі в середньому дорівнювали 31,6 - 39,1; 65,9 - 81,7 або 126 - 163,9 мкг/мл; концентрації в плазмі все ще визначались через 8 годин після дози і в середньому дорівнювали 1,4; 2,4 та 3,9 мкг/мл відповідно. У дітей віком від 2 місяців до 15 років з бактеріальним менінгітом, які одержували дозу 50 мг/кг кожні 8 годин у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 15-20 хв, концентрації в плазмі в середньому дорівнювали 67,1; 44,1; 23,9; 11,7 і 4,9 мкг/мл через 0,5; 1; 2; 4 і 8 годин відповідно після третьої дози. Внутрішньовенне введення одної дози 50 мг/кг Цефепіму пацієнтам дитячого віку призвело до експозиції, порівнюваної з внурішньовенним застосуванням 2000 мг дорослим.
Після внутрішньом’язового введення Цефепім повністю абсорбується. Середня концентрація препарату у плазмі в різний час після одноразового внутрішньом?язового введення підсумовується. Фармакокінетика Цефепіму є лінійною в діапазоні від 500 до 2000 мг внутрішньом?язово і не варіює залежно від тривалості лікування.
Розподіл.
Об’єм розподілу Цефепіму в стійкому стані варіює від 13 до 22 л у здорових дорослих добровольців, а у дітей віком від 2 місяців до 11 років в середньому дорівнює 0,3 л/кг. Після парентерального застосування Цефепім добре розподіляється по тканинах і рідинах, включаючи вміст пухирця, слизові оболонки бронхів, мокротиння, жовч, перитонеальну рідину, апендикс, жовчний міхур і простату. У дорослих з гострим холециститом, які застосовують 2000 мг Цефепіму внутрішньовенно кожні 12 годин, концентрації лікарського засобу в перитонеальній рідині, жовчі і тканині жовчного міхура через 2-15 годин в середньому дорівнють 5,66 мкг/мл, 15,51 мкг/мл і 5,35 мкг/г відповідно; концентрації в плазмі на цей час в середньому дорівнюють 7,6 мкг/мл. Цефепім проникає в спинномозкову рідину, хоча клінічна значущість цього незрозуміла. У дітей віком від 2 місяців до 15 років, які отримують 50 мг/кг Цефепіму кожні 8 годин у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 15-20 хв, концентрації лікарського засобу в спинномозковій рідині досягають 5,7; 4,3; 3,6; 4,2 і 3,3 мкг/мл через 0,5; 1; 2; 4 і 8 годин відповідно після третього застосування. Цефепім проникає в грудне молоко. Після одноразового застосування 1 г Цефепіму у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 1 години пікові концентрації лікарського засобу в грудному молоці в середньому дорівнюють 1,2 мкг/мл. Новонароджений, який перебуває на грудному годуванні та споживає приблизно 1000 мл грудного молока на день, може отримувати приблизно 0,5 мг Цефепіму на день. Цефепім приблизно на 20 % зв’язується з білками сироватки, зв’язування не залежить від концентрації лікарського засобу.
Виведення.
У здорових добровольців з нормальною функцією нирок період напіввиведення в середньому дорівнює 2-2,3 години, а загальний кліренс -120 мл/хв. У дітей період напіввиведення Цефепіму з плазми в середньому дорівнює 1,9 години у немовлят віком від 2 до 6 місяців і 1,5-1,7 години - у дітей віком від 6 місяців до 16 років. Загальний кліренс в середньому дорівнює 3,3 мг/хв для дітей віком від 2 місяців до 11 років. Період напіввивидення Цефепіму пролонгується у пацієнтів з порушеною функцією нирок і в середньому дорівнює 4,9; 10,5 і 13,5 години у дорослих при кліренсі креатиніну 31-60, 11-30 або менше 10 мл/хв відповідно. Результати дослідження з одноразовим застосуванням на обмеженій кількості пацієнтів з порушеною функцією печінки вказують на те, що фармакокінетичні параметри Цефепіму не залежать від порушення функції печінки.
Цефепім частково метаболізується in vivo до N-метилпіролідину (NMP), який швидко перетворюється в N-оксид (NMP-N-оксид). Препарат виводиться, головним чином, в незміненому стані нирками шляхом клубочкової фільтрації. У дорослих з нормальною функцією нирок 80-82 % однієї дози Цефепіму виводиться в незміненому стані із сечею; менше 1 % дози виводиться у вигляді NMP, 6,8 % - у вигляді NMP-N-оксиду, а 2,5 % - у вигляді епімеру цефепіму. У дорослих з нормальною функцією нирок, які отримали 500 мг, 1000 мг і 2000 мг внутрішньовенно, концентрації препарату в сечі протягом 4 годин після застосування в середньому дорівнювали 292, 926 і 3120 мкг/мл відповідно. У дітей віком від 2 місяців до 11 років, які отримали одну дозу 50 мг/кг внутрішньовенно, 60 % дози виводиться в незміненому стані, а середній нирковий кліренс становить 2 мл/хв на кілограм маси тіла.
Цефепім виводиться за допомогою гемодіалізу і перитонеального діалізу. Кількість Цефепіму, яка виводиться за допомогою діалізу, залежить від деяких факторів (наприклад, тип застосованої котушки, швидкості діалізу); проте, 3-5 -годинний діаліз видаляє приблизно 20-68 % прийнятої дози ліків. У дослідженні на пацієнтах з останньою стадією ниркової недостатності, які перебувають на постійному амбулаторному перитонеальному діалізі (CAPD), та отримали одну дозу 1000 або 2000 мг Цефепіму внутрішньовенно, приблизно 25 % дози було виведено протягом 72 годин. Період напіввиведення з плазми у таких пацієнтів варіювався від 15,4 до 22,6 години.

Показания к применению
Показання.
Інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами:
-інфекції дихальних шляхів, включаючи госпітальну і негоспітальну пневмонію, гостре загострення хронічного бронхіту та гострий бронхіт;
-ускладнені (включаючи інфекції, які асоціюються з пієлонефритом) та неускладнені інфекції сечових шляхів;
-неускладнені інфекції шкіри і шкірної структури;
-ускладнені внутрішньочеревинні інфекції;
-емпіричне лікування пацієнтів з нейтропенічною гарячкою.

Способ применения и дозы
Спосіб застосування та дози.
Дорослі.
Інфекції сечовивідних шляхів.
Для лікування легких і помірних неускладнених або ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів (включаючи інфекції, які асоціюються з пієлонефритом і/або з супутньою бактеріємією) звичайна доза Цефепіму для дорослих становить від 500 до 1000 мг внутрішньовенно або внутрішньом’язово кожні 12 годин протягом 7-10 днів. Внутрішньом'язовий спосіб введення застосовується тільки при слабких і помірних, неускладнених або ускладнених інфекціях сечовивідних шляхів, спричинених E.coli. Для лікування тяжких неускладнених або ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів (включаючи інфекції, які асоціюються з пієлонефритом і/або з супутньою бактеріємією) дорослим внутрішньовенно вводять 2000 мг Цефепіму кожні 12 годин протягом 10 днів.
Інфекції шкіри і шкірної структури.
Для лікування помірних і тяжких неускладнених інфекцій шкіри і шкірної структури, спричинених Staphylococcus aureus або Streptococcus pyogenes, звичайне дозування Цефепіму для дорослих становить 2000 мг внутрішньовенно кожні 12 годин протягом 10 днів.
Пневмонія середнього та тяжкого ступеня.
Для лікування помірної і тяжкої форм пневмонії, спричинених Streptococcus pneumoniae (включаючи й ті, що асоціюються з супутньою бактеріємією), звичайне дозування Цефепіму для дорослих становить 1000-2000 мг внутрішньовенно кожні 12 годин протягом 10 днів.
Внутрішньоочеревинні інфекції.
Для лікування ускладнених внутрішньоочеревинних інфекції (у комбінації з внутрішньовенним введенням метронідазолу) звичайне дозування Цефепіму для дорослих становить 2000 мг внутрішньовенно кожні 12 годин протягом 7-10 днів.
Емпіричне лікування при нейтропенічній гарячці.
При застосуванні Цефепіму як монотерапії для емпіричного протиінфекційного лікування пацієнтів з нейтропенічною гарячкою дорослі застосовують 2000 мг внутрішньовенно кожні 8 годин протягом 7 днів або до усунення нейтропенії. Щодо необхідності продовження антимікробного лікування пацієнтів, у яких температура впала, але нейтропенія залишилась більше ніж 7 днів, вирішує лікар.
Дозування при порушенні функції нирок і печінки.
У пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) дози і/або частота застосування Цефепіму змінюються залежно від ступеня порушення функції нирок, тяжкості інфекції і сприйнятливості до організмів, які її спричинили. Рекомендується, щоб пацієнти з порушеною функцією нирок отримували такі ж дози, які рекомендовані для пацієнтів з нормальною функцією нирок. Підтримуюча доза Цефепіму повинна бути визначена залежно від кліренсу креатиніну пацієнта. Кліренс креатиніну пацієнта (Clcr) можна оцінити за такою формулою:
(140-вік) х маса тіла
Чоловіки = --------------------------------------------
Креатинін сироватки (mg/dL)
Clcr жінок = 0,85 х Clcr чоловіків
(де вік - в роках, маса тіла - в кілограмах, а креатинін сироватки - в mg/dL).
Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі, повинні отримувати повторну дозу Цефепіму, еквівалентну першій дозі, після завершення кожної процедури діалізу. Пацієнти, які перебувають на постійному амбулаторному перитонеальному діалізі (CAPD), повинні отримувати звичайну дозу кожні 48 годин. Оскільки фармакокінетика Цефепіму, ймовірно, не змінюється у пацієнтів з порушеною функцією печінки, коригування дози для таких пацієнтів не є необхідністю. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно 68 % загальної кількості цефепіму, який присутній в організмі на початку діалізу, буде виводиться протягом перших 3 годин діалізу.
Діти.
Діти віком від 2 місяців до 16 років.
Для лікування неускладнених або ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнених інфекцій шкіри, шкірної структури і пневмонії у дітей з масою тіла менше ніж 40 кг рекомендована доза Цефепіму становить 50 мг/кг внутрішньовенно кожні 12 годин. При застосуванні Цефепіму як монотерапії для емпіричного лікування пацієнтів з нейтропенічною гарячкою з масою тіла менше 40 кг рекомендована доза становить 50 мг/кг внутрішньовенно кожні 8 годин. Американська академія педіатрії (АРР) для пацієнтів віком від 1 місяця рекомендує дози 1-2 г щоденно для лікування слабких і помірних інфекцій або дози 2-4 г щоденно для лікування тяжких інфекцій. Денну дозу слід розподілити на 2 прийоми. Дози для дітей не повинні перевищувати дози для дорослих.
Діти віком від 1 до 2 місяців.
Тільки за життєвими показаннями призначають у дозі 30 мг/кг маси тіла через 8 або 12 годин.
Дозування при порушеннях функції нирок і печінки.
Даних відносно застосування Цефепіму у дітей з порушеною функцією нирок немає. У зв’язку з тим, що фармакокінетика Цефепіму однакова у дітей та дорослих пацієнтів, рекомендується застосовувати такі ж модифікації режиму дозування для педіатричних пацієнтів з порушеною функцією нирок.
Інструкції щодо застосування (внутрішньом?язове та внутрішньовенне введення).
Цефепім вводиться внутрішньовенно або за допомогою глибокої внутрішньом?язової ін’єкції, у велику м’язову масу (наприклад, у верхній, зовнішній квадрант сідничного м’язу).
Внутрішньовенне введення оптимальне для хворих з тяжкими або загрожуючими життю інфекціями.
Для внутрішньовенного введення препарат розчиняють в 5 або 10 мл стерильної води для ін’єкцій, 5 % розчині глюкози для ін’єкцій або 0,9 % розчині натрію хлориду (як вказано в таблиці). Вводять внутрішньовенно повільно протягом 3-5 хв або через систему для внутрішньовенного введення.
При внутрішньом’язовому введенні розчиняють у стерильній воді для ін’єкцій, 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій, 5 % розчині глюкози для ін’єкцій, бактеріостатичній воді для ін’єкцій з парабеном або бензиловим спиртом, 0,5 % або 1 % розчині лідокаїну .
Флакон одноразової дози для внутрішньом?язового
Як і інші парентеральні лікарські препарати, приготовлені розчини Цефепіму перед введенням слід перевіряти на відсутність механічних включень.

Побочные эффекты
Побічні реакції.
Звичайно Цефепім добре переноситься. Більшість побічних ефектів носять тимчасовий характер, але у 3 % випадків можуть бути достатньо серйозними, що вимагає припинення застосування препарату. Головний біль, висип, діарея, нудота і блювання реєструються у 2 %, а місцеві реакції, включаючи флебіт, біль і/або запалення і висип - у 3 % пацієнтів, які застосовують Цефепім у дозах від 0,5 до 2 г кожні 12 годин. У пацієнтів, які застосовують Цефепім у дозі 2000 мг кожні 8 годин, висип реєструється у 4 %, діарея - у 3 %, нудота - у 2 %, а блювання, головний біль, свербіж і гарячка в 1% пацієнтів.
З боку серцево-судинної системи: біль у грудях, тахікардія.
З боку дихальної системи: кашель, біль у горлі, задишка.
Інші: астенія, пітливість, вагініт, периферичні набряки, біль у спині.
Нейтропенія реєструється рідко.
Взаємодія ліків/лабораторні тести.
Застосування Цефепіму може призвести до хибно позитивної реакції на глюкозу в сечі у разі застосування реактиву Бенедикта. Рекомендується застосовувати тести на глюкозу, основані на ферментній реакції окиснення глюкози.

Противопоказания
Протипоказання.
Цефепім протипоказаний пацієнтам з гіперчутливістю до Цефепіму або антибіотиків класу цефалоспоринів, пеніцилінів або інших ?-лактамних антибіотиків. Дитячий вік до 1 місяця.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
При необхідності застосування високих доз аміноглікозидів у поєднанні з Цефепімом слід контролювати функцію нирок через збільшення нефротоксичного і ототоксичного потенціалу аміноглікозидних антибіотиків. Відомі випадки нефротоксичності після сумісного застосування інших цефалоспоринів із сильнодіючими діуретиками, наприклад, фуросемідом.

Передозировка
Передозування.
Симптоми: енцефалопатія (порушення свідомості, включаючи збентеження, галюцинації, ступор та кома), міоклонія, судоми та нейром?язова збудженість.
Лікування. При передозуванні необхідно вести ретельне спостереження за пацієнтами і застосовувати підтримуюче лікування. При наявності ниркової недостатності рекомендується застосовувати гемодіаліз, але не перитонеальний діаліз (для прискорення виведення Цефепіму з організму). Випадкове передозування можливе при введенні великих доз препарату пацієнтам з порушеною функцією нирок.

Особенности применения
Особливості застосування.
Перед застосуванням Цефепіму слід зробити шкірний тест на переносимість. Необхідно перевірити, чи не було у пацієнта реакцій гіперчутливості на Цефепім та інші цефалоспорини, пеніциліни або інші лікарські засоби. Якщо препарат необхідно вводити пацієнтам з гіперчутливістю до пеніцилінів, слід бути обережними внаслідок того, що перехресна гіперчутливість серед ?-лактамних антибіотиків реєструється і може розвинутися у 10 % пацієнтів з алергією в анамнезі на пеніцилін. У разі розвитку алергічної реакції на Цефепім необхідно припинити застосування препарату. Тяжкі гострі реакції гіперчутливості можуть потребувати застосування епінефрину та проведення інших відповідних заходів, включаючи кисень, кортикостероїди, рідини внутрішньовенно, антигістаміни внутрішньовенно, пресорні аміни та відновлення прохідності дихальних шляхів, залежно від клінічної ситуації.
У пацієнтів з порушеною функцією нирок (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) дозу Цефепіму слід відкоригувати, щоб компенсувати повільну швидкість ниркового виведення. Через те, що пролонговані концентрації антибіотика у сироватці можуть мати місце при звичайних дозах у пацієнтів з нирковою недостатністю або іншими станами, які можуть погіршити функції нирок, підтримуюча доза повинна бути знижена при введенні Цефепіму таким пацієнтам. Ступінь порушення функції нирок, тяжкість інфекції і сприйнятливості до організмів, які спричинили інфекцію, повинні враховуватися при визначенні наступної дози. В ході постмаркетингового нагляду були зареєстровані тяжкі побічні явища, які становили загрозу для життя або фатальні випадки: енцефалопатія (порушення свідомості, включаючи сплутаність свідомості, галюцинації, ступор і кома), міоклонія і судоми. Більшість випадків зафіксовано у пацієнтів з порушеною функцією нирок, які приймали дози Цефепіму, що перевищували рекомендовані. Деякі випадки траплялись у пацієнтів, які отримували дози, що були скореговані з урахуванням функції їх нирок. У більшості випадків симптоми нефротоксичності були оборотні і зникали після припинення застосування Цефепіму і/або після гемодіалізу.
Практично всі антибактеріальні агенти, включаючи Цефепім, можуть спричинити псевдомембранозний коліт, який може варіювати за ступенем тяжкості від слабкого до такого, що становить загрозу для життя. Таким чином, дуже важливо враховувати цей діагноз для пацієнтів, у яких після застосування антибактеріальних засобів розвивається діарея. Застосування антибактеріальних засобів викликає зміну нормальної флори товстої кишки і може спричинити розростання клостридій. Дослідження вказують на те, що токсин, який виробляється Clostridium difficile, є основною причиною “антибіотикоасоційованого коліту”. Після підтвердження діагнозу псевдомембранозного коліту необхідно вживати терапевтичних заходів. Випадки псевдомембранозного коліту помірного ступеня тяжкості можуть зникнути після припинення застосування препарату. У випадках помірного і тяжкого ступенів необхідно розглянути необхідність застосування рідин і електролітів, поповнення білків і застосування антибактеріального препарату, ефективного щодо Clostridium difficile.
Застереження.
Малоймовірно, що призначення Цефепіму при відсутності доведеної або підозрюваної бактеріальної інфекції або профілактичне застосування буде корисним, але це може збільшити ризик появи бактерій, несприйнятливих до цього лікарського засобу. Тривале застосування Цефепіму (як і інших антибіотиків) може призвести до розвитку суперінфекції. Необхідно проводити повторну перевірку стану пацієнта. У разі розвитку суперінфекції необхідно розпочати адекватні заходи. Багато цефалоспоринів, включаючи Цефепім, асоціюються зі зниженням активності протромбіну. До групи ризику входять пацієнти з порушенням функції печінки або нирок, пацієнти, які погано харчуються, а також ті, які приймають тривалий курс антимікробної терапії. Необхідно контролювати протромбін у пацієнтів групи ризику і в разі необхідності призначати вітамін К.
У період застосування Цефепіму можуть бути отримані позитивні результати прямого тесту Кумбса. При проведенні гематологічних або трансфузійних процедур при визначенні групи крові перехресним способом, коли проводиться антиглобуліновий тест або в ході тесту Кумбса для новонароджених, матері яких отримували антибіотики групи цефалоспоринів до пологів, слід враховувати, що позитивний тест Кумбса може бути результатом застосування препарату. Цефепім (цефепіму гідрохлорид) з обережністю призначають пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі, особливо коліту.
Було доведено, що L-аргінін змінює метаболізм глюкози і одночасно збільшує рівні калію у сироватці при застосуванні доз, які у 33 рази перевищують максимально рекомендовану дозу цефепіму. Ефекти при більш низьких дозах на даний момент не відомі.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Не відомо.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Застосування у період вагітності. Тератогенні ефекти. Вагітність категорії В.
Цефепім не чинить тератогенну або ембріоцидну дію при застосуванні в період органогенезу у тварин. Але адекватних і добре контрольованих досліджень на вагітних жінках не проводилося.
Унаслідок того, що дослідження на тваринах не завжди прогнозують реакцію людини на препарат, цей препарат в період вагітності застосовують тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Годування груддю.
Цефепім проникає в грудне молоко у дуже низьких концентраціях (0,5 мг/мл). Однак у період годування груддю застосовувати препарат слід з обережністю.
Діти.
Дітям віком від 1 до 2 місяців застосовують тільки за життєвими показаннями в дозі 30 мг кожні 8 або 12 годин.

Условия и сроки хранения
Термін придатності.
2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати у сухому місці при температурі не вище 30 ?С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Після розведення застосовувати протягом 24 годин при зберіганні при температурі не вище 30 ?С або протягом 7 днів при зберіганні при температурі 2-8 ?С.

Условия отпуска
Умови відпуску:
за рецептом

Упаковка
Упаковка.
По 1 флакону у картонній коробці.

Производитель и его адрес
Виробник, країна:
Ауробіндо Фарма Лтд., Індія