Кардомин-Сановель плюс табл.п/о 50мг/12,5мг №28

***
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
КАРДОМІН – сановель плюс

Торговое название
КАРДОМІН-САНОВЕЛЬ ПЛЮС

Латинское название
CARDOMINE – sanovel plus

Общая характеристика
Загальна характеристика: основні фізико-хімічні властивості: довгасті, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору; склад: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить лозартану калію 50 мг, гідрохлоротіазиду 12,5 мг; допомiжнi речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат, opadry жовтий (гідроксипропілцелюлоза, гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид, барвник D&C жовтий № 10 лак).

Форма выпуска
Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармгруппа
Фармакотерапевтична група. Антагоністи ангіотензину ІІ та діуретики. Лозартан і діуретики. Код АТС С09DА01.

Фармакологические свойства
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка.
До складу препарату входить калію лозартан – специфічний антагоніст рецептора ангіотензин II (підтип AT1) тривалої дії і ефективний діуретик гідрохлоротіазид. Засіб виявляє антигіпертензивну дію.
Лозартан калію/гідрохлоротіазид: Лозартан калію і гідрохлоротіазид у комбінації знижують артеріальний тиск набагато ефективніше, ніж кожний із цих препаратів окремо. Крім того, гідрохлоротіазид виявляє сильну діуретічну дію, підвищує активність реніну в плазмі, секрецію альдостерону, рівень ангіотензину II, знижує вміст калію в сироватці крові. Лозартан, внаслідок блокування всіх фізіологічних функцій ангіотензину II та інгібування секреції альдостерону, запобігає втраті калію. Лозартан калію сприяє легкому та швидкому виведенню сечової кислоти, збільшенню кількісного викиду сечовини разом із сечею. Гідрохлортіазид підвищує концентрацію сечовини. Лозартан калію і гідрохлоротіазид у комплексі знижують гиперурикемію. Антигіпертензивна дія препарату триває протягом 24 год. При тривалому лікуванні (не меншого року) антигіпертензивна дія зберігається.
Лозартан калію: ефективний, специфічний, пероральний антагоніст ангіотензин II рецептора (підтип AT1). Ангіотензин II, що є посередником вазоконстрикції, вивільнення альдостерону і симпатичної стимуляції, займає важливе місце в патофізіології артеріальної гіпертонії. Проведені фармакологічні біоаналізи підтвердили здатність ангіотензину II селективно зв’язуватися з AT1-рецепторами. Лозартан і його активний метаболіт, селективно блокуючи зв’язок ангіотензину II з AT1-рецепторами в прямих судинних м’язах і в інших тканинах, пригнічують вазоконстрикторну і альдостерон-секреторну дію ангіотензину II. Проведені in vitro та in vivo дослідження показали здатність лозартану і фармакологічно активного метаболиту - карбоксильної кислоти, незалежно від методу і способу синтезу блокувати фізіологічні функції ангіотензину II. Лозартан, селективно зв’язуючись із AT1-рецептором, не зв’язується з іншими гормональними рецепторами, що відіграють важливу роль у серцево-судинній регуляції, а також з іонними каналами. Крім цього, лозартан не інгібує АПФ (кініназа II), що зменшує кількість брадикініну. Таким чином, ефекти, не пов’язані безпосередньо з блокуванням AT1-рецептора (брадикінінзалежні функції або утворення набряків (лозартан 1,7 %, плацебо 1,9 %)) при застосуванні лозартану не спостерігаються. Калію лозартан, що застосовується у хворих на артеріальною гіпертензією, спричиненою протеїнурією недіабетичного характеру, відіграє важливу роль у зменшенні виведення фракцій альбуміну та імуноглобуліну G за допомогою зменшення протеїнурії. Лозартан зберігає швидкість клубочкової фільтрації і знижує фракцію фільтрації. Лозартан не чинить тривалої дії на безумовні рефлекси і плазмовий норадреналін.
Гідрохлоротіазид: діуретик, що знижує підвищений артеріальний тиск. Антигіпертензивний механізм дії до кінця не з’ясований. Тіазиди в більшості випадків не змінюють нормальний артеріальний тиск. Гідрохлоротіазид впливає на механізм реабсорбції електролітів у дистальних канальцях нирок; збільшує викид іонів натрію та іонів хлориду (приблизно в рівній кількості). При натрійурії можливий одночасний викид калію і бікарбонатів.

Фармакокинетика
Фармакокінетика. Калію лозартан Всмоктування й метаболізм: Лозартан швидко всмоктується після прийому внутрішньо, піддається ефекту «першого проходження», перетворюється на активний метаболіт – карбоксильну кислоту і неактивні метаболіти. Максимальна концентрація (Сmax) лозартану і його активних метаболітів досягається протягом 1 год і 3-4 год відповідно. При одночасному прийманні їжі істотних змін Сmax лозартану з клінічної точки зору не спостерігається. Розподіл: Системна біодоступність лозартану досягає 33 %. Ступінь зв’язування лозартану і його активних метаболітів з білками плазми, включно з альбуміном ? 99 %. Середній об’єм розподілу лозартану 34 л. Плазмовий кліренс лозартану і активного метаболіту відповідно 74 мл/хв і 26 мл/хв. Виведення: Після застосування внутрішньо лозартан виводиться з сечею – 4 % в незмінному вигляді, 6 % – у вигляді активного метаболіту. Виведення лозартану та активного метаболіту відбувається з жовчю і сечею. Після прийому 14С-міченого лозартану 35 % радіоактивної мітки було виявлено в сечі, 58 % – у фекальних масах. Гідрохлоротіазид: Всмоктування: Після застосування внутрішньо, діурез починається через 2 години, досягає піку через 4 години і триває протягом 6-12 годин. Розподіл: Гідрохлоротіазид проникає через плацентарний бар’єр, але не проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Потрапляє в грудне молоко. Метаболізм: Гідрохлоротіазид не метаболізується. Виведення: Виводиться через нирки. При дослідженні концентрації гідрохлоротіазиду в плазмі протягом не менше 24 годин виявлено зміну періодів напіввиведення в інтервалі 5,6-14,8 год. Не менше 61 % разової пероральної дози виводиться в незміненому вигляді протягом 24 год.

Показания к применению
Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія у хворих, яким рекомендована комбінована терапія.

Способ применения и дозы
Спосіб застосування та дози. Кардомін–сановель плюс можна застосовувати незалежно від приймання їжі. Зазвичай початкова і підтримувальна дози препарату – одна таблетка один раз на день. У випадку недостатнього ефекту доза може бути підвищена до 2 таблеток на день. Максимальна добова доза – 2 таблетки. Максимальний гіпотензивний ефект проявляється через 3 тижні після початку терапії. Корекція початкової дози для осіб літнього віку не потрібна.

Побочные эффекты
Побічна дія. Побічні реакції такі ж, як і при застосуванні лозартану або гідрохлоротіазиду. Сумарна частота побічних ефектів при прийомі Кардомін-сановель плюс аналогічна плацебо. Кардомін-сановель плюс у більшості випадків добре переноситься хворими. Побічні ефекти за своєю природою легкі, оборотні і припинення лікування не вимагають.
Побічні ефекти, що спостерігаються більш ніж у 1 % хворих, котрі застосовують Кардомін-сановель плюс, у порівнянні з плацебо – болі в животі, набряки, прискорене серцебиття, болі у попереку, запаморочення, кашель, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, висипи.
Додаткові побічні ефекти, які спостерігались при окремому застосуванні одного з компонентів препарату і можуть бути потенційними побічними ефектами Кардомін-сановель плюс, є такими:
Гідрохлоротіазид
Анорексія, подразнення шлунка, нудота, блювання, судоми, діарея, запор, жовтяниця (внутрішньопечінкова холестатична), панкреатит, сіалоаденіт, вертиго, парестезії, головний біль, ксантопсія, лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, пурпура, фоточутливість, гарячка, некротизуючий ангіїт (васкуліт, шкірний васкуліт), респіраторний дистрес (включно з пневмонітом і набряком легень), токсичний епідермальний некроліз, гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія, електролітний дисбаланс, включано з гіпонатріємією і гіпокаліємією, порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, м’язові спазми, слабкість, занепокоєння, минуща втрата гостроти зору.
Постмаркетингові дані:
Підвищена чутливість: ангіоневротичні набряки, у тому числі гортані і стінок голосової щілини, що спричиняють обструкцію дихальних шляхів, набряк обличчя, губ, зіву, і/або язика спостерігалися рідко у пацієнтів, котрі застосовують лозартан. У цих хворих ангіоневротичні набряки з’являлися і при прийомі інших препаратів, включно з інгібіторами АПФ. Крім цього, мали місце й анафілактичні реакції.
Травна система: У пацієнтів, які проходять лікування лозартаном, дуже рідко спостерігався гепатит.
Дихальна система: у хворих, які застосовують лозартан, спостерігається сухий кашель.
Окрім цього, спостерігалася гіперкаліємія і гіпонатріємія.
Результати лабораторних аналізів:
У контрольних клінічних дослідженнях після прийому Кардомін-сановель плюс дуже рідко спостерігаються зміни, які мають значення для клініки.
Креатинін, азот сечовини крові: Кардомін-сановель плюс спричиняє незначне збільшення вмісту азоту сечовини крові і креатиніну в сироватці відповідно у 0,6 % і 0,8 % хворих із загальною артеріальною гіпертензією.
Гемоглобін і гематокрит: у хворих, які застосовують Кардомін-сановель плюс, спостерігається незначне зменшення рівнів гемоглобіну і гематокриту. Ці зміни клінічного значення не мають. Аналіз функції печінки: рідко має місце підвищення концентрації ферментів печінки і/або плазмового білірубіну. Електроліти плазми: з метою виявлення можливого електролітного дисбалансу необхідно періодично контролювати рівень електролітів плазми. За хворими, які застосовують тіазидні діуретики, спостерігають з метою виявлення клінічних показників електролітного дисбалансу (гіпонатріємія, гіпоглікемічний алкалоз, гіпокаліємія). Аналіз плазми і рівня електролітів у сечі необхідний при сильному блюванні або введенні рідини парентеральним шляхом.

Противопоказания
Протипоказання. - Підвищена чутливість до препарату та його компонентів.
- Підвищена чутливість до сульфонамідів.
- Анурія.
- Виражене порушення функції печінки і нирок (кліренс креатиніну ? 30 мл/хв).
- Дитячий вік до 18 років.
- Періоди вагітності та годування груддю.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Лозартан калію. У дослідженнях щодо взаємодії лозартану з гідрохлоротіазидом, дигоксином, варфарином, циметедином, еритроміцином і фенобарбіталом фармакококінетичних лікарських взаємодій виявлено не було. Повідомляли, що рифампіцин і флуконазол зменшують рівні активного метаболіту. Клінічні наслідки цих взаємодій не оцінювались. Клінічні дослідження з інгібіторами системи цитохрому Р450 2С9 не проводилися. Проте у ході in vitro досліджень виявлено, що інгібітори Р450 3А4 (кетоконазол, тролеандоміцин, гестоден) або Р450 2С9 (сульфафеназол) значною мірою, а комплекс сульфофеназол-кетоконазолу повністю інгібує утворення активного метаболіту. У людини кетоконазол, що є інгібітором Р450 3А4, після внутрішньовенного введення лозартану не впливає на процес утворення активного метаболіту. Фармакодинамічні дослідження щодо одночасного застосування лозартану й інгібіторів Р450 2С9 не проводились. Як і при прийманні препаратів, блокуючих дію ангіотензину II, застосування лозартану одночасно з калійзберігаючими діуретиками (наприклад, спіронолактон, тріамтерен, амілорид), калійвмісними препаратами (калієві додатки або замінники солі) може сприяти збільшенню концентрації калію в плазмі. Нижченаведені ліки вступають у лікарську взаємодію з тіазидовими діуретиками, зокрема, гідрохлортіазидом. Алкоголь, барбітурати і наркотичні препарати: спричиняють ортостатичну артеріальну гіпотензію. Антидіабетичні препарати (пероральні препарати й інсулін): при одночасному застосуванні з антидіабетичними засобами необхідно коригувати дозу останніх. Одночасне застосування з іншими антигіпертензивними препаратами підсилює антигіпертензивну дію. Взаємодія з іонами літію: діуретичні препарати знижують кліренс літію нирками і можуть спричинити підвищення токсичності препаратів літію. Холестерамін і холестерол: всмоктування гідрохлоротіазиду змінюється за наявності аніонообмінних смол. Одноразові дози смол холестераміну і холестеролу зв’язують гідрохлоротіазид і знижують всмоктування зі шлунково-кишкового тракту відповідно на 85 % і 43 %. Кортикостероїди, АКТГ (адренокортикотропні гормони): значна втрата електролітів, особливо калію. Пресорні аміни (наприклад, норепінефрин): зниження рівня реакції-відповіді на пресорні аміни, що не спричиняє необхідності припинення лікування. Недеполяризуючі м’язові релаксанти (тубокурарин): збільшення м’язоворозслаблювальної дії. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): у деяких хворих використання нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) зменшує антигіпертензивну, натрійуричну та діуретичну дії. З цієї причини при одночасному застосуванні Кардомін-сановель плюс із даними препаратами для виявлення діуретичного ефекту слід спостерігати за хворими.

Передозировка
Передозування. Дані про передозування у людей обмежені. Лікування симптоматичне. При передозуванні лікування комплексом Кардомін-сановель плюс слід перервати. Показане проведення симптоматичної терапії – індукція блювання у випадку, якщо препарат прийнятий нещодавно, а також усунення зневоднення, електролітних порушень, печінкової коми і зниження артеріального тиску стандартними методами. У разі симптоматичної артеріальної гіпотензії показана підтримувальна терапія. Лозартан калію Найчастіше спостерігаються артеріальна гіпотензія і тахікардія. В результаті парасимпатичної стимуляції спостерігається брадикардія. При розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії слід розпочати підтримувальну терапію. Лозартан і його активний метаболіт не виводяться при гемодіалізі. Гідрохлоротіазид Найчастіше спостерігається посилення виведення електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) і дегідратація, у зв’язку з підвищеним діурезом. При супутньому лікуванні препаратами наперстянки гіпокаліємія може спричинити серцеву аритмію. Ступінь виведення гідрохлоротіазиду при гемодіалізі до кінця не з’ясований.

Особенности применения
Особливості застосування. Функціональні порушення нирок:
Лозартан калію
Застосування лозартану калію у хворих, котрі мають підвищену чутливість до цього засобу, спричиняє інгібування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, порушення ниркових функцій. У деяких хворих порушення зникають після припинення застосування препарату.
У хворих, ниркові функції яких залежать від дієвості ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, хворі з гострою коронарною серцевою недостатністю), лікування інгібіторами AПФ може призвести до олігурії і/або прогресивної азотемії, в окремих випадках до гострої ниркової недостатності і/або до смерті. Подібні ефекти спостерігалися і при застосуванні лозартану калію. У хворих із латеральним або білатеральним стенозом ниркової артерії застосування інгібіторів АПФ призводить до підвищення рівнів креатиніну в плазмі або азоту сечовини крові (ВUN). Подібні ефекти спостерігалися і при застосуванні лозартану калію. У деяких хворих ці ефекти були усунені внаслідок припинення лікування.
Гідрохлоротіазид
При гострих ниркових захворюваннях застосовувати тіазидні діуретики слід з особливою обережністю. Застосування тіазидових діуретиків при серйозних ниркових ускладненнях може спричинити азотемію. У таких пацієнтів виявляється кумулятивний ефект гідрохлоротіазиду.
Функціональні порушення печінки:
Гідрохлоротіазид.
Незначні зміни рідинного та електролітного балансу можуть призвести до печінкової коми. У зв’язку з цим у хворих із порушеннями функцій печінки і прогресуючими захворюваннями печінки застосування тіазидів потребує контролю.
Підвищена чутливість:
У хворих, які застосовують гідрохлоротіазид, незалежно від наявності або відсутності алергії або бронхіальної астми в анамнезі, може розвинутись підвищена чутливість до даного препарату.
Загальні:
Порушення електролітного балансу.
Ангіоневротичний набряк. Проведені клінічні дослідження з використанням різних співвідношень лозартану калію та гідрохлоротіазиду показали, що процентне співвідношення хворих з артеріальною гіпертензією і гіпокаліємією (вміст калію в плазмі < 3,5 мЕкв/л), що розвивається, в порівнянні з плацебо (3,5 %) складає 6,7 %, з гіперкаліємією (вміст калію в плазмі > 5,7 мЕкв/л), що розвивається, складає 0,4 %. Випадків припинення лікування у зв’язку зі змінами концентрації калію в плазмі не спостерігалося. Середня величина зменшення концентрації калію в плазмі 0,123мЕкв/мл.
Гідрохлоротіазид
Для попередження можливого електролітного дисбалансу необхідно періодично визначати рівень електролітів у плазмі крові. За хворими, які застосовують діуретики тіазидового ряду спостерігають з метою виявлення клінічних показників рідинного та електролітного дисбалансу (гіпонатріємія, гіпохлоремічний алкалоз і гіпокаліємія).
При сильному блюванні або внутрішньовенному введенні інфузійного розчину необхідні аналіз плазми і визначення концентрації електролітів у сечі. При тяжкому цирозі або після тривалого лікування, особливо при активному діурезі спостерігається гіпокаліємія. Гіпокаліємія може спричинити серцеву аритмію. Недостатність іонів хлору не потребує особливого лікування. Не зважаючи на це, при лікуванні метаболічного алкалозу виникає необхідність додаткового введення іонів хлору.
У деяких хворих, які застосовують тіазидні діуретики, спостерігається гіперурикемія або болі в кишечнику. Здатність лозартану зменшувати рівень сечової кислоти знижує можливість розвитку гіперурикемії при використанні комплексу Кардомін-сановель плюс.
У хворих на діабет виникає необхідність калібрувати дозування інсуліну або пероральних гіпоглікемічних препаратів. Застосування тіазидних діуретиків у таких хворих може спричинити гіперглікемію. В результаті розвивається прихований цукровий діабет.
Спостерігається збільшення викиду продуктів магнію, що може призвести до гіпомагніємії. Тіазиди здатні зменшувати викид продуктів кальцію і підвищувати рівень кальцію в плазмі крові. Виражена гіперкальціємія є ознакою прихованого гіперпаратиреоїдизму. Необхідно припинити прийом тіазидних діуретиків до початку тестування відповідних паратиреоїдних функцій.
Особи літнього віку.
Клінічні дослідження показали відсутність різниці у безпеці та ефективності при застосуванні Кардомін-сановель плюс у літніх і молодих хворих. Кардомін-сановель плюс не можна призначати хворим із дефіцитом ОЦК (наприклад, хворим, які застосовують діуретики), прийом лозартану калію може спричинити симптоматичну артеріальну гіпотензію. З цієї причини слід скоригувати даний стан перед початком лікування або зменшити початкову дозу.
Період вагітності та годування груддю: Використання препаратів, що безпосередньо впливають на ренін-ангіотензинову систему, у вагітних жінок може спричинити тяжкі (фетальні та неонатальні) ускладнення, призвести до смерті плода. З цієї причини при виявленні вагітності застосування Кардомін-сановель плюс слід негайно припинити. Застосування препаратів, що безпосередньо впливають на ренін-ангіотензинову систему в 2-му та 3-му триместрах вагітності може призвести до артеріальної гіпотензії, неправильного розвитку черепної коробки у плода, анурії, оборотної або необоротної ниркової недостатності, смерті плода. У зв’язку з можливими порушеннями ниркових функцій у матері, у плода розвивається олігогідрамніоз. При появі олігогідрамніозу застосування Кардомін-сановель плюс слід перервати. У людини ниркова перфузія плода, яка залежить від стану ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, починається з другого триместра вагітності. У зв’язку з цим застосування лозартану калію в другому і третьому триместрі вагітності становить ризик для плода, що розвивається. З цієї причини застосування лозартану калію у період вагітності не рекомендується. Тіазиди проникають через плацентарний бар’єр і потрапляють в кровотік пуповини. У зв’язку з цим виникає ризик розвитку жовтухи, тромбоцитопенії у плода або новонародженого, а також можливі прояви побічних реакцій. Здатність лозартану калію потрапляти в молоко матері до кінця не з’ясована. Тіазиди здатні проникати в молоко матері. Виходячи з необхідності застосування лікарського препарату у матері в період годування груддю і можливості розвитку побічної реакції у немовлят, слід або припинити годування, або відмінити лозартан.
Інші.
Після прийому тіазидних засобів відзначали випадки виникнення або загострення системного червоного вовчаку.
Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.
Вплив препарату на здатність керувати автотранспортом або іншими потенційно небезпечними механізмами не з’ясований. Тому під час лікування препаратом слід дотримуватись обережності.

Условия и сроки хранения
Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла і недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С. Термін придатності – 2 роки.

Условия отпуска
Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка
Упаковка. По 14 таблеток у блістері; по 2 блістера в картонній коробці.

Производитель и его адрес
Виробник. «Сановель Іляч Санаі ве Тиджарет А.Ш.», Туреччина.
Адреса. Проспект Буюкдере, вул. Деребою, діловий центр Загра, блок С, поверх 2, 34398, Maслaк, Стамбул, Туреччина.