Ксарелто табл.п/о 15мг №42

***
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
КСАРЕЛТО®

Торговое название
КСАРЕЛТО®

Международное название
Міжнародне непатентоване найменування: Rivaroxaban

Латинское название
XARELTO®

Общая характеристика
Склад: діюча речовина: ривароксабан; 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 15 мг ривароксабану; 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 20 мг ривароксабану; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, гіпромелоза 5 ср, гіпромелоза 15 сР, лактози моногідрат, магнію стеарат, натрію лаурилсульфат, макрогол 3350, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172).

Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
круглі двоопуклі таблетки червоного (таблетки по 15 мг) та коричнево-червоного кольору (таблетки по 20 мг) з трикутником та цифрою 15 (таблетки по 15 мг) та 20 (таблетки по 20 мг) з одного боку та логотипом у вигляді байєрівського хреста – з іншого.

Форма выпуска
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармгруппа
Фармакотерапевтична група. Антитромботичні засоби. Код АТС B01A Х06.

Фармакологические свойства
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка.
Механізм дії
Ривароксабан – високоселективний прямий інгібітор фактора Ха, що має достатню біодоступність при пероральному прийманні.
Активація Фактора Х з утворенням Фактора Ха (FXa) через власні й зовнішні шляхи відіграє центральну роль у коагуляційному каскаді.
Фармакодинамічні ефекти
Ривароксабан виявляє дозозалежний вплив на протромбіновий час і достовірно корелює з концентраціями в плазмі (r=0,98), якщо для аналізу використовується набір Neoplastin. При використанні інших реактивів результати будуть відрізнятися. Показання приладу варто знімати в секундах, оскільки МНС (міжнародне нормалізоване співвідношення) відкаліброване й провалідоване тільки для кумаринів і не може застосовуватися для інших антикоагулянтів. У пацієнтів, яким проводяться об’ємні ортопедичні втручання, 5/95-процентилів для протромбіну (Neoplastin®) через 2-4 години після прийому таблетки (тобто під час досягнення максимального ефекту) коливаються від 13 до 25 секунд. Також ривароксабан дозозалежно збільшує активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ) і результат HepTest®; однак ці параметри не рекомендується використовувати для оцінки фармакодинамічних ефектів ривароксабану. Ривароксабан також впливає на активність анти-фактора Ха, однак стандарти для калібрування відсутні. У період лікування ривароксабаном проводити моніторинг параметрів згортання крові не потрібно. Клінічна ефективність і безпека Профілактика венозних тромбоемболічних явищ у хворих, яким проводяться об’ємні ортопедичні втручання на нижніх кінцівках. Клінічна програма розробки ривароксабану планувалась з метою демонстрації ефективності ривароксабану, що застосовується для профілактики венозної тромбоемболії (ВТЕ), тобто проксимального й дистального тромбозу глибоких вен (ТГВ) і емболії легеневої артерії (ЕЛА) у хворих, яким проводяться об’ємні ортопедичні втручання на нижній кінцівці. У рамках програми RECORD, що включала контрольовані, рандомізовані, подвійні сліпі клінічні дослідження 3-ї фази, було вивчено понад 9500 пацієнтів (7050 пацієнтів, яким проводилося тотальне протезування кульшового суглоба й 2531 пацієнт, якому проводилося тотальне протезування колінного суглоба).

Фармакокинетика
Фармакокінетика.
Всмоктування й біодоступність
Абсолютна біодоступність ривароксабану після приймання дози 10 мг є високою і становить 80 -100 %.
Ривароксабан швидко всмоктується; максимальні концентрації (Смакс.) досягається через 2-4 години після прийому таблетки.
Застосування таблетки ривароксабану 10 мг під час вживання їжі не впливає на AUC (площа під кривою залежності концентрація – час) та Cмакс ривароксабану. Ривароксабан у дозі 10 мг можна приймати незалежно від вживання їжі (див. розділ «Спосіб застосування і дози»). Фармакокінетика ривароксабану характеризується помірною мінливістю; індивідуальна мінливість (варіаційний коефіцієнт) становить від 30 % до 40 %, за винятком дня проведення операції та наступного дня, коли мінливість є високою (70 %). Розподіл В організмі людини більша частина ривароксабану (92-95 %) зв'язана з білками плазми, основним зв’язуючим компонентом є сироватковий альбумін. Об'єм розподілу – середній, Vss становить приблизно 50 л. Метаболізм і виведення з організму Ривароксабан виводиться переважно у формі метаболітів (приблизно 2/3 від призначеної дози), причому половина з них виводиться нирками, а інша половина – з калом. 1/3 призначеної дози підлягає прямій нирковій екскреції з сечею у вигляді незміненої активної речовини, головним чином, за допомогою активної ниркової секреції (приблизно). Метаболізм ривароксабану здійснюють ізоферменти CYP 3A4, CYP 2J2, а також ферменти, незалежні від системи цитохрому Р450. Основними ділянками біотрансформації є морфолінова група, що піддається окисному розкладанню, і амідні групи, що гідролізують. Згідно з отриманими in vitro даними, ривароксабан є субстратом для білків-переносників Р-gp (Р-глікопротеїну) і Bcrp (білка резистентності до раку молочної залози). Незмінений ривароксабан є найбільш важливою сполукою в людській плазмі, важливі або активні циркулюючі метаболіти в плазмі не виявлені. Ривароксабан, системний кліренс якого становить приблизно 10 л/год, може бути віднесений до лікарських речовин з низьким рівнем кліренсу. При виведенні ривароксабану з плазми термінальний напівперіод становить від 5 до 9 годин у молодих пацієнтів і від 11 до 13 годин – у літніх пацієнтів. Стать/літній вік (старше 65 років) У літніх пацієнтів концентрація ривароксабану в плазмі вища, ніж у молодих пацієнтів, середнє значення AUC приблизно в 1,5 раза перевищує відповідні значення у молодих пацієнтів, головним чином, внаслідок зниженого (уявного) загального й ниркового кліренсу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У чоловіків і жінок клінічно значущі розходження фармакокінетики не виявлені (див. розділ «Спосіб застосування і дози»). Різні вагові категорії Занадто мала або велика маса тіла (менше 50 кг або більше 120 кг) лише незначно впливає на концентрацію ривароксабану в плазмі (розходження становить менше 25 %) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Дитячий вік Дані щодо пацієнтів цієї вікової групи відсутні. Міжетнічні особливості Клінічно значущі розходження фармакокінетики (ФК) й фармакодинаміки (ФД) у пацієнтів європеоїдної, афро-американської, латиноамериканської, японської або китайської етнічної приналежності не спостерігалися (див. розділ «Спосіб застосування і дози»). Печінкова недостатність Вплив порушення функції печінки на фармакокінетику ривароксабану вивчався в осіб, віднесених відповідно до класифікації Чайлд-П’ю, стандартною процедурою у клінічній розробці. Першочергова мета класифікації Чайлд-П’ю полягає в оцінці прогнозу хронічного захворювання печінки, головним чином цирозу. У пацієнтів, яким призначені антикоагулянти, критичним аспектом порушення функції печінки є знижений синтез нормальних факторів згортання крові у печінці. Оскільки цей аспект охоплюється тільки одним із 5 клінічних/біохімічних визначень, що становлять систему класифікації Чайлд-П’ю, ризик кровотечі у пацієнтів може не чітко корелювати з цією схемою класифікації. Тому рішення про лікування пацієнтів антикоагулянтами слід приймати незалежно від класифікації Чайлд-П’ю. Ривароксабан протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки, що супроводжуються коагулопатією, яка спричиняє клінічно релевантний ризик кровотечі. У хворих на цироз печінки з легкою печінковою недостатністю (ступінь А за Чайлд-П’ю) фармакокінетика ривароксабану лише незначно відрізнялася від відповідних (у середньому 1,2-разове збільшення AUC ривароксабану) показників у контрольній групі здорових добровольців. Релевантні розходження фармакодинамічних властивостей між групами були відсутні. У хворих на цироз печінки із середньотяжкою нирковою недостатністю (ступінь В за Чайлд-П’ю) середня AUC ривароксабану була значно підвищена (2,3 раза) порівняно зі здоровими добровольцями внаслідок значущого зниженого кліренсу лікарської речовини, що вказує на серйозне захворювання печінки. AUC незв’язаної речовини підвищувалася в 2,6 раза. Немає даних щодо пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки. Пригнічення активності Фактора Ха було виражено сильніше (2,6-разове розходження), ніж у здорових добровольців. ПЧ також (2,1-разово) перевищувало показники здорових добровольців. Пацієнти з середньотяжким порушенням печінки були більш чутливими до ривароксабану, що призводило до більш крутої кривої залежності ФК\ФД концентрації від ПЧ. Дані щодо пацієнтів з печінковою недостатністю ступеня С за класифікацією Чайлд-П’ю відсутні (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання»). Ниркова недостатність Відзначалося збільшення експозиції ривароксабану, яке обернено пропорційно корелює зі зниженням функції нирок, що визначали за кліренсом креатиніну. В осіб з легким (CrC <80 – 50 мл>

Показания к применению
Клінічні характеристики. Показання.
Профілактика інсульту та системної емболії у пацієнтів із неклапанною фібриляцією передсердь.
Лікування тромбозу глибоких вен (ТГВ) і профілактика рецидивуючого ТГВ та емболії легеневої артерії.

Способ применения и дозы
Спосіб застосування та дози.
Профілактика інсульту при фібриляції передсердь
Рекомендується призначати по 1 таблетці Ксарелто® 20 мг 1 раз на добу, під час вживання їжі.
При призначенні хворим з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 50-30 мл/хв) рекомендується призначати по 1 таблетці Ксарелто® 15 мг 1 раз на добу, під час вживання їжі.
У випадку пропуску прийому таблетки пацієнтові слід прийняти Ксарелто® негайно і наступного дня продовжити лікування по 1 таблетці на добу, як до пропуску прийому таблетки.
Пацієнти з порушенням функції нирок
При призначенні хворим з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Пацієнтам з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості рекомендується призначати по 1 таблетці Ксарелто® 15 мг 1 раз на добу.
Наявні обмежені клінічні дані, отримані у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 15-29 мл/хв), вказують на значне підвищення концентрації ривароксабану у плазмі цих хворих. Зважаючи на це, при лікуванні пацієнтів цієї категорії препарат Ксарелто® слід застосовувати з обережністю.
Застосування препарату не рекомендується для пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 15 мл/хв (див. розділи «Особливості застосування» і «Фармакокінетика»).
Пацієнти з порушенням функції печінки
Ксарелто® протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки, що асоціюються з коагулопатією та клінічно значущим ризиком кровотечі.
Наявні обмежені клінічні дані для пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості вказують на достовірне посилення фармакокінетичної активності.
Для пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю клінічні дані відсутні.
Хворим з іншими захворюваннями печінки корекція дози не потрібна.
Перехід з антагоністів вітаміну К (АВК) на Ксарелто®
При МНС (міжнародному нормалізованому співвідношенні) ? 3,0 необхідно припинити лікування АВК та почати терапію Ксарелто®.
При переході пацієнтів з АВК на Ксарелто® після прийому Ксарелто® значення МНС можуть бути помилково підвищені. Ці значення МНС не можуть бути застосовані для вимірювання антикоагуляторної активності Ксарелто® (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Перехід з Ксарелто® на антагоністи вітаміну К (АВК)
У разі переходу із застосування Ксарелто® на антагоністи віт. К, антагоністи віт. К слід приймати одночасно з Ксарелто® до тих пір, поки показник МНВ не буде становити ?2,0. Упродовж перших двох днів періоду переходу може використовуватись стандартне дозування антагоністу віт. К із контролем МНВ. Поки пацієнт одночасно застосовує Ксарелто® та антагоніст віт. К, МНВ не слід визначати раніше ніж через 24 години (після попередньої дози, але до прийому наступної дози Ксарелто®). Після припинення застосування Ксарелто® МНВ можна достовірно визначати через 20 годин після прийому останньої дози антагоністу віт. К.
Перехід з парентеральних антикоагулянтів на Ксарелто®
У пацієнтів, що отримують парентеральні антикоагулянти, прийом Ксарелто® слід розпочинати за 0-2 години до моменту наступного планового введення парентерального препарату (наприклад низькомолекулярного гепарину) або у момент припинення введення парентерального препарату (наприклад внутрішньовенного нефракціонованого гепарину).

Перехід з Ксарелто® на парентеральні антикоагулянти Необхідно припинити прийом Ксарелто®, ввести першу дозу парентерального антикоагулянту у момент, коли повинна була бути прийнята наступна доза Ксарелто®.
Дозування при лікуванні літніх пацієнтів (старше 65 років).
Корекція дози не потрібна.
Маса тіла
Корекція дози не потрібна.
Стать
Корекція дози не потрібна.
Етнічні особливості
Корекція дози не потрібна.
Лікування ВТЕ
Рекомендується призначати по 1 таблетці Ксарелто® 20 мг 2 рази на добу під час вживання їжі протягом перших трьох тижнів для лікування гострого тромбозу глибоких вен, потім 20 мг Ксарелто® 1 раз на добу під час вживання їжі для постійного лікування і профілактики рецидивуючого тромбозу глибоких вен та емболії легеневої артерії.
Слід дотримуватися наведеного графіку прийому препарату.
У разі пропуску таблетки Ксарелто®, 15 мг, під час лікування по 15 мг препарату двічі на добу пацієнт повинен негайно прийняти дозу Ксарелто, щоб забезпечити прийом 30 мг Ксарелто® на добу. У цьому випадку дві таблетки по 15 мг можна прийняти одночасно. Наступного дня слід продовжити звичайний прийом по 15 мг 2 рази на добу, як рекомендовано.
У разі пропуску дози під час лікування 20 мг препарату 1 раз на добу пацієнтові слід прийняти таблетку Ксарелто®, 20 мг негайно, і наступного дня продовжити лікування по 1 таблетці на добу, як до пропуску прийому таблетки.
Пацієнти з порушенням функції печінки
Ксарелто® протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки, що асоціюються з коагулопатією та клінічно значущим ризиком кровотечі.
Наявні обмежені клінічні дані для пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості вказують на достовірне посилення фармакокінетичної активності.
Для пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю клінічні дані відсутні.
Хворим з іншими захворюваннями печінки корекція дози не потрібна.
Пацієнти з порушенням функції нирок
При призначенні препарату хворим з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості корекція дози не потрібна.
Наявні обмежені клінічні дані, отримані у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 15-29 мл/хв), вказують на значне підвищення концентрації ривароксабану у плазмі цих хворих. Зважаючи на це, при лікуванні пацієнтів цієї категорії препарат Ксарелто® слід застосовувати з обережністю.
Застосування препарату не рекомендується для пацієнтів із кліренсом креатиніну менше 15 мл/хв (див. розділи «Особливості застосування» і «Фармакокінетика»).
Перехід з антагоністів вітаміну К (АВК) на Ксарелто®
При МНС ? 2 необхідно припинити лікування АВК та почати терапію Ксарелто®.
При переході пацієнтів від АВК до Ксарелто® після прийому Ксарелто® значення МНС можуть бути помилково підвищені. Ці значення МНС не можуть бути застосовані для вимірювання антикоагуляторної активності Ксарелто® (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Перехід з парентеральних антикоагулянтів на Ксарелто® У пацієнтів, що отримують парентеральні антикоагулянти, прийом Ксарелто® слід розпочинати за 0-2 години до моменту наступного планового введення парентерального препарату (наприклад низькомолекулярного гепарину) або у момент припинення введення парентерального препарату (наприклад внутрішньовенного нефракціонованого гепарину).
Перехід з Ксарелто® на парентеральні антикоагулянти
Необхідно припинити прийом Ксарелто®, ввести першу дозу парентерального антикоагулянту у момент, коли повинна була бути прийнята наступна доза Ксарелто®.

Дозування при лікуванні літніх пацієнтів (старше 65 років).
Корекція дози не потрібна.
Маса тіла
Корекція дози не потрібна.
Стать
Корекція дози не потрібна.
Етнічні особливості
Корекція дози не потрібна.

Побочные эффекты
Побічні реакції. Безпеку Ксарелто® оцінювали в трьох дослідженнях 3-ї фази за участю 6097 пацієнтів, яким проводилася велика ортопедична операція на нижніх кінцівках (повне протезування колінного або тазового суглоба) і які одержували лікування, що тривало до 39 днів, та у двох дослідженнях ВТЕ 3-ї фази за участю 2194 пацієнтів, яким призначали 15 мг Ксарелто® двічі на добу протягом 3 тижнів, і після цього – 20 мг 1 раз на добу; або по 20 мг 1 раз на добу протягом до 21 місяця. Додаткові дані про безпеку у пацієнтів із неклапанною фібриляцією передсердь були отримані із двох досліджень 3-ї фази, у яких 7750 пацієнтів приймали принаймні одну дозу Ксарелто®. З огляду на фармакологічний механізм дії ривароксабану, застосування Ксарелто® може супроводжуватися підвищеним ризиком внутрішньої або відкритої кровотечі з будь-якої тканини та органів, що може призводити до постгеморагічної анемії. Ризик кровотеч може збільшуватися у певних групах пацієнтів, наприклад у пацієнтів з неконтрольованою тяжкою артеріальною гіпертензією і/або у пацієнтів, які приймають супутньо препарат, що впливає на гемостаз (див. розділ «Особливості застосування»). Ознаки, симптоми та ступінь тяжкості (включаючи можливий летальний кінець) будуть відрізнятися залежно від локалізації і ступеня або поширеності кровотечі та/або анемії (див. розділ «Передозування/Лікування кровотечі»). Геморагічні ускладнення можуть проявлятися слабкістю, астенією, блідістю, запамороченням, головним болем або набряком нез’ясованої етіології. У деяких випадках як наслідок анемії можна спостерігати такі симптоми серцевої ішемії як біль у грудях або стенокардія. При прийомі Ксарелто® були відмічені такі вторинні відомі ускладнення, як компартмент-синдром і ниркова недостатність внаслідок гіпоперфузії. Тому при оцінці стану пацієнта, який одержує антикоагулянти, слід розглянути можливість кровотеч. При застосуванні Ксарелто® менструальні кровотечі можуть стати інтенсивнішими і/або тривалішими. Нижче у таблиці наведено частоту всіх побічних реакцій для Ксарелто®. У межах кожної групи побічні реакції представлені у порядку зниження тяжкості. Була визначена така частота: дуже часті (? 1/10); часті (? 1/100 – < 1/10); нечасті (? 1/1 000 – < 1/100); поодинокі (? 1/10 000 – < 1/1 000). : Всі побічні реакції, які виникали в період лікування у пацієнтів, які брали участь у дослідженнях 3-ї фази (узагальнені результати RECORD 1-4, Einstein-DVT, Einstein Extension, ROCKET та J?ROCKET)

Порушення з боку кровоносної й лімфатичної системи--------Анемія (включаючи відповідні лабораторні параметри)----Тромбоцитемія (включаючи підвищення рівня кількості тромбоцитів A)------Нечасті
Порушення з боку серця-----------Тахікардія----Нечасті
Порушення з боку органа зору---Очні крововиливи (включаючи крововиливи у кон’юнктиву)---Часті
Розлади з боку шлунково-кишкового тракту------Кровотечі у шлунково-кишковому тракті (включаючи кровотечу з ясен і ректальну кровотечу)--Біль у животі та шлунково-кишковому тракті---Диспепсія---------Нудота-----Запор A----Діарея---Блювання A-----------Сухість у роті----Нечасті
Системні порушення й стани, пов’язані з місцем застосування препарату----ЛихоманкаA Периферичні набряки--Загальне погіршання самопочуття та зниження активності (включаючи втому, астенію)----Погане самопочуття (включаючи дисфорію)-----------Локалізований набряк A --нечасті
Гепатобіліарні порушення------Порушення функції печінки------Жовтяниця
Порушення з боку імунної системи------Алергічна реакція---Алергічний дерматит
Травми, отруєння, процедурні ускладнення---Постпроцедурні кровотечі (включаючи постопераційну анемію та кровотечу з ран)---Синці--Секреція з рани A
Результати аналізів---Підвищення рівня трансамінази------Підвищення рівня білірубіну--------Підвищення рівня лужної фосфатази крові A ----Підвищення рівня ЛДГ A -----Підвищення рівня ліпази A---Підвищення рівня амілази A -----Підвищення рівня ГГТ A---------Підвищення рівня кон’югованого білірубіну (при супутньому підвищенні АЛТ або без нього)
Порушення з боку опорно-рухового апарату, сполучної й кісткової тканини--------Біль у кінцівках A----Гемартроз ----Крововиливи у м’язи
Порушення з боку нервової системи--------Запаморочення-----Головний біль-----Синкопальний стан (включаючи втрату свідомості)----Мозкові та внутрішньочерепні крововиливи
Порушення з боку нирок і сечових шляхів-----Кровотечі в урогенітальному тракті (включаючи гематурію і менорагіюB)--------Порушення функції нирок (включаючи підвищення рівня креатиніну в крові, підвищення рівня сечовини в крові)A
Порушення з боку дихальних шляхів------Носова кровотеча------Кровохаркання
Порушення з боку шкіри й підшкірної тканини--------Свербіж (включаючи рідкісні випадки генералізованого свербежу)-----Висипання------Підшкірний крововилив----Кропив’янка-----Шкірний і підшкірний крововилив
Судинні порушення----Артеріальна гіпотензія ----Гематома------Часті

A Спостергалися після значних оперативних втручань.
B Спостерігалися при лікуванні ВТЕ як поширені у жінок старше 55 років.

Противопоказания
Протипоказання.
· Підвищена чутливість до ривароксабану або до будь-яких допоміжних речовин препарату.
· Клінічно значуща активна кровотеча (наприклад внутрішньочерепний крововилив, шлунково-кишкова кровотеча).
· Захворювання печінки, що асоціюються з коагулопатією та клінічно значущим ризиком кровотечі (див. розділ «Фармакокінетика»).
· Період вагітності та годування груддю (див. розділ «Застосування в період вагітності або годування груддю»).

Взаимодействие с другими лекарственными средствами
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Інгібітори CYP 3A4 і P-gp Супутнє застосування ривароксабану й кетоконазолу (400 мг 1 раз на добу) або ритонавіру (600 мг 2 рази на добу) призводило до 2,6-разового/2,5-разового підвищення середньої рівноважної AUC ривароксабану й 1,7-разового/1,6-разового збільшення середньої максимальної концентрації (Смакс.) ривароксабану, що супроводжувалося значним посиленням фармакодинамічних ефектів препарату, що може призводити до підвищення ризику кровотечі. Зважаючи на це, застосування препарату Ксарелто® не рекомендується пацієнтам, які отримують супутнє системне лікування протигрибковими препаратами азолової групи, такими як кетоконазол, ітраконазол, вориконазол і позаконазол, або інгібіторами ВІЛ - протеази. Ці лікарські препарати є сильнодіючими інгібіторами CYP 3A4 і P-gp. Флуконазол, як очікується, має менший ефект на концентрацію ривароксабану і може з обережністю призначатися з препаратом Ксарелто®. Активні речовини, які сильно інгібують тільки один зі шляхів виведення ривароксабану з організму, CYP 3A4 або P-gp, як очікується, збільшують концентрацію ривароксабану в плазмі до меншого ступеня. Кларитроміцин (500 мг 2 рази на добу), що є потужним інгібітором CYP 3A4 і інгібітором P-gp середньої інтенсивності, спричиняв 1,5-разове збільшення середніх значень AUC та 1,4-разове збільшення Смакс. ривароксабану. Це збільшення не вважається клінічно значущим. Еритроміцин (500 мг 3 рази на добу), що помірно інгібує ізофермент CYP 3A4 і P-gp, спричиняв 1,3-разове збільшення середніх рівноважних значень AUC і Смакс. ривароксабану. Це збільшення не вважається клінічно значущим. Антикоагулянти Після комбінованого призначення еноксапарину (одноразової дози 40 мг) і ривароксабану (одноразової дози 10 мг) спостерігався адитивний ефект відносно активності анти-фактора Ха, що не супроводжувався додатковими ефектами щодо проб на згортання крові (ПЧ (протромбіновий час), АЧТЧ (активований частковий тромбопластиновий час)). Еноксапарин не змінював фармакокінетику ривароксабану. Необхідно дотримуватися обережності при призначенні ривароксабану пацієнтам, які застосовують інші антикоагулянти, через підвищений ризик кровотеч. НПЗЗ/інгібітори агрегації тромбоцитів Після сумісного застосування ривароксабану й 500 мг напроксену клінічно релевантного подовження часу кровотечі не спостерігалося. Проте в окремих осіб можлива більш виражена фармакодинамічна відповідь. При супутньому застосуванні ривароксабану з 500 мг ацетилсаліцилової кислоти не спостерігалося жодної клінічно значущої фармакокінетичної або фармакодинамічної взаємодії. Не виявлено фармакокінетичної взаємодії між ривароксабаном і клопідогрелем (ударна доза 300 мг із наступним призначенням підтримуючих доз 75 мг), але в підгрупі пацієнтів виявлене релевантне збільшення часу кровотечі, що не корелювало з агрегацією тромбоцитів і рівнями Р-селектину або GPIIb/ IIIa-рецептора. Необхідно дотримуватися обережності при призначенні ривароксабану пацієнтам, які одночасно застосовують НПЗЗ (включаючи ацетилсаліцилову кислоту) та інгібітори агрегації тромбоцитів, оскільки ці лікарські засоби зазвичай підвищують ризик кровотеч. Індуктори CYP 3A4 Сумісне застосування ривароксабану й рифампіцину, що є сильнодіючим індуктором CYP 3A4 і P-gp, призводило до приблизно 50 % зниження середньої AUC ривароксабану й паралельного зменшення його фармакодинамічних ефектів. Одночасне застосування ривароксабану з іншими сильнодіючими індукторами CYP3A4 (наприклад фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом або засобами на основі звіробою) також може спричинити зниження концентрації ривароксабану в плазмі. Потужні індуктори CYP3А4 слід з обережністю призначати одночасно з препаратом Ксарелто®. Інші супутні терапії При застосуванні препарату з мідазоламом (субстрат CYP3А4), дигоксином (субстрат P-gp) або аторвастатином (субстрат CYP3А4 і P-gp) не спостерігалось жодної клінічно значущої фармакокінетичної або фармакодинамічної взаємодії. Ривароксабан не пригнічує і не індукує ізофермент CYP 3A4 та інші важливі ізоформи цитохрому. Препарат можна приймати незалежно від вживання їжі. Вплив на лабораторні параметри Вплив на результати проб на згортання крові (ПЧ, АЧТЧ, Hep Test®) є передбачений, з урахуванням механізму дії ривароксабану.

Передозировка
Передозування. Передозування ривароксабану може призвести до виникнення геморагічних ускладнень, обумовлених його фармакодинамічними властивостями.
Специфічного антидоту, що зменшує фармацевтичні ефекти ривароксабану, не існує.
У випадку передозування для зниження всмоктування ривароксабану може застосовуватись активоване вугілля. З огляду на високе зв'язування з білками плазми очікується, що ривароксабан не виводиться з організму шляхом діалізу.
При виникненні кровотечі для її усунення можуть бути проведені такі заходи:
· Відкласти призначення наступної дози ривароксабану або припинити лікування, залежно від ситуації. Період напіввиведення ривароксабану становить приблизно 5-13 годин.
· Провести належне симптоматичне лікування (наприклад, слід розглянути механічну компресію у випадку сильної носової кровотечі), хірургічні втручання, відновлення водно-електролітного балансу й гемодинамічну підтримку, переливання крові або компонентів крові.
Якщо перелічені вище заходи не усувають кровотечу, може бути призначений рекомбінантний фактор VIIa (rf VIIa).
Однак дотепер досвід такого застосування при передозуванні ривароксабану обмежений. Корекція дози фактора VIIa повинна проводитися залежно від контролю над кровотечею.
Очікується, що протаміну сульфат і вітамін К не будуть впливати на антикоагулянтну активність ривароксабану. Наукове обґрунтування доцільності або досвід застосування системних гемостатичних препаратів (наприклад десмопресину, апротиніну, транексамової кислоти, амінокапронової кислоти) для усунення передозування ривароксабану відсутні.

Особенности применения
Особливості застосування. Пацієнти зі штучними клапанами Безпечність і ефективність Ксарелто® не вивчались у пацієнтів зі штучними серцевими клапанами; тому відсутні дані, які підтверджують, що Ксарелто® у дозі 20 мг (у дозі 15 мг у пацієнтів із нирковою недостатністю) у цієї популяції пацієнтів забезпечує достатню антикоагуляцію. Порушення функції нирок Необхідно з обережністю застосовувати Ксарелто® при лікуванні хворих з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості, які супутньо отримують препарати, які призводять до підвищення концентрації ривароксабану в плазмі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю концентрація ривароксабану в плазмі може бути підвищена (в середньому, у 1,6 раза), що може призвести до підвищеного ризику кровотеч. Тому, з огляду на обмежені клінічні дані у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 – 15 мл/хв), необхідно з обережністю застосовувати Ксарелто® у лікуванні таких хворих. Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю клінічні дані відсутні. Зважаючи на це, застосування ривароксабану цим пацієнтам не рекомендується (див. підрозділи «Спосіб застосування та дози», «Фармакокінетика», «Фармакодинаміка»). Пацієнти з тяжкою нирковою недостатністю або підвищеним ризиком кровотечі й пацієнти, що одержують супутнє системне лікування протигрибковими препаратами азолової групи або інгібіторами ВІЛ – протеази, після початку лікування повинні перебувати під пильним наглядом для своєчасного виявлення тяжких кровотеч. Ризик кровотечі Антитромботичні препарати, такі як Ксарелто®, потрібно застосовувати з обережністю в лікуванні пацієнтів з підвищеним ризиком кровотечі, у тому числі, якщо присутні:
· вроджена або набута схильність до кровотеч;
· неконтрольована тяжка артеріальна гіпертензія;
· виразкова хвороба шлунково-кишкового тракту в активній стадії;
· виразка шлунково-кишкового тракту в анамнезі;
· судинна ретинопатія;
· внутрішньочерепний або внутрішньомозковий крововилив в анамнезі;
· внутрішньоспінальні або внутрішньоцеребральні судинні аномалії;
· операція на головному, спинному мозку або очах в анамнезі;
· легеневої кровотечі в анамнезі або бронхоектазу.
Необхідно дотримуватись обережності при призначенні ривароксабану пацієнтам, які одержують лікарські препарати, що впливають на гемостаз, наприклад нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), інгібітори агрегації тромбоцитів або інші антитромботичні засоби.
Пацієнтам із ризиком виразкової хвороби шлунково-кишкового тракту слід зважити на відповідне профілактичне лікування (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
При нез’ясованому зниженні рівня гемоглобіну або артеріального тиску необхідно визначити місце кровотечі.
Хірургічні операції та втручання
При необхідності інвазивної процедури або хірургічної операції прийом Ксарелто® слід припинити щонайменше за 24 години до втручання, якщо це можливо, залежно від клінічного рішення лікаря.
Якщо процедуру неможливо відкласти, слід зважити підвищений ризик кровотечі і терміновість втручання.
Прийом Ксарелто® після інвазивної процедури або хірургічного втручання слід поновити якомога швидше за умови, що це дозволяє клінічна ситуація і у пацієнта наявний нормальний гемостаз.
Жінки репродуктивного віку
Жінкам репродуктивного віку слід використовувати ефективні методи контрацепції в період лікування Ксарелто®.
Інформація про допоміжні речовини
Ксарелто® містить лактозу. Пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями, що супроводжуються непереносимістю галактози, дефіцитом лактази та мальабсорбцією глюкози-галактози, не повинні застосовувати цей препарат.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Дані про застосування ривароксабану в лікуванні вагітних жінок відсутні.
Результати експериментів на тваринах вказують на репродуктивну токсичність ривароксабану. Через потенційну репродуктивну токсичність, значний ризик кровотеч та проходження ривароксабану через плаценту застосування Ксарелто® під час вагітності протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).
Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати ефективні засоби контрацепції в період лікування ривароксабаном.
Дані про застосування ривароксабану жінками в період годування груддю відсутні. У результаті досліджень на тваринах встановлено, що ривароксабан виділяється у грудне молоко.
Зважаючи на це, Ксарелто® можна застосовувати тільки після припинення годування груддю (див. розділ «Протипоказання»).
Діти.
Ксарелто® не рекомендується застосовувати через відсутність даних щодо безпеки та ефективності.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Досліджень впливу препарату на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами не проводилось.
Після операцій повідомлялось про нечасті випадки синкопального стану або запаморочення, що може впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.
Пацієнтам, у яких відзначаються реакції такого типу, не слід керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Условия и сроки хранения
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30 ?С в недоступному для дітей місці.

Условия отпуска
Категорія відпустку. За рецептом.

Упаковка
Упаковка. Таблетки по 15 мг:
по 14 таблеток у блістері, по 1 або 3 блістери в картонній пачці.
Таблетки по 20 мг:
по 10 або 14 таблеток у блістері, по 10 або 2 блістерів у картонній пачці.

Производитель и его адрес
Виробник. Байєр Шерінг Фарма АГ, Німеччина.
Місцезнаходження. Кайзер-Вільгельм-Алее, 51368 Леверкузен, Німеччина.

Информационные материалы по применению лекарственных средств (ЛС), размещённые на cайте, служат для ОЗНАКОМИТЕЛЬНЫХ ЦЕЛЕЙ и НЕ ПРЕДНАЗНАЧЕНЫ для использования в качестве руководства по применению ЛС (самостоятельной диагностики заболеваний, назначения ЛС, лечения ЛС с использованием данных информационных материалов)! Применять лекарственные средства необходимо ПО НАЗНАЧЕНИЮ ВРАЧА и в соответствии с ОРИГИНАЛЬНОЙ ИНСТРУКЦИЕЙ, вложенной в упаковку лекарственного средства. Соглашение об использовании Сайта »

2001-2008 ООО «Аптеки медицинской академии

* webmaster

Категории Полезные советы Мнения экспертов События Тесты Новые статьи Мнения экспертов Десь щось сталосьподробнее Мнения экспертов Книга июня «Мозг зомби» Т.Верстинен, Б.Войтекподробнее Мнения экспертов Мочевая кислота и высокое АД у детейподробнее Мнения экспертов Может ли йогурт помочь в лечении депрессии?подробнее Мнения экспертов Книга марта 18+ «Пенис. История взлетов и падений» Дэвид М. Фридманподробнее