Эпайдра р-р д/ин.100Ед./мл 10мл фл.№1

***
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЕПАЙДРА

Торговое название
ЕПАЙДРА®

Международное название
Міжнародне непатентоване найменування: Insulin glulisine

Латинское название
APIDRA®

Общая характеристика
Склад: діюча речовина: інсулін глюлізин; 1 мл розчину містить: інсуліну глюлізину (продукту рекомбінантної ДНК-технології із застосуванням Escherichia coli) - 100 одиниць, що еквівалентно 3,49 мг; 1 флакон містить 10 мл розчину для ін`єкцій, що еквівалентно 1000 Од. інсуліну глюлізину; допоміжні речовини: м-крезол, натрію хлорид, трометамін, полісорбат 20, кислота хлористоводнева концентрована, натрію гідроксид, вода для ін`єкцій.

Фармацевтичні характеристики. Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний водний розчин.

Форма выпуска
Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Фармгруппа
Фармакотерапевтична група. Протидіабетичні засоби. Інсуліни та аналоги швидкої дії. Код АТС А10А В06.

Фармакологические свойства
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Інсулін глюлізин є рекомбінантним аналогом інсуліну людини, що за своєю силою дії подібний до інсуліну людини. Інсулін глюлізин діє швидше та має меншу тривалість дії, ніж звичайний інсулін людини. Основна дія інсулінів та їх аналогів, включаючи інсулін глюлізин, спрямована на регулювання метаболізму глюкози. Інсуліни знижують рівень вмісту глюкози у крові шляхом стимуляції периферійної утилізації глюкози, особливо у скелетних м’язах і жировій тканині, та пригнічення синтезу глюкози у печінці. Інсулін запобігає ліполізу в адипоцитах, протеолізу та посилює синтез протеїну. Дослідження на здорових добровольцях і хворих на цукровий діабет продемонстрували, що при підшкірному введенні інсулін глюлізин діє швидше та має меншу тривалість дії, ніж звичайний інсулін людини. Якщо інсулін глюлізин застосовується у вигляді ін’єкції підшкірно, зниження рівня глюкози у крові починається протягом 10-20 хвилин. Після внутрішньовенного введення дія препарату починалася раніше та тривала менше, а пік активності був більш вираженим, ніж при підшкірному введенні. При застосуванні підшкірно інсуліну глюлізину та звичайного інсуліну людини у дозі 0,15 Од/кг у різний час відносно 15-хвилинного стандартного прийому їжі було встановлено, що при введенні інсуліну глюлізину за 2 хвилини до прийому їжі спостерігається постпрандіальний глікемічний контроль, подібний до звичайного інсуліну людини, що застосовувався за 30 хвилин до прийму їжі. При порівнянні гіпоглікемичних ефектів інсуліну глюлізину та звичайного інсуліну людини при введені за 2 хвилини до прийому їжі інсулін глюлізин забезпечував кращий постпрандіальний контроль, ніж звичайний інсулін людини. Застосування інсуліну глюлізину через 15 хвилин після початку прийому їжі забезпечує глікемічний контроль, подібний до звичайного інсуліну людини, що введений за 2 хвилини до початку прийому їжі.
Ожиріння. Інсулін глюлізин зберігає свої швидкодіючі властивості у пацієнтів з ожирінням. Час до досягнення 20 % від загальної AUC та AUC (0-2 години), що є показниками ранньої дії інсулінів відносно зниження рівня глюкози дорівнював відповідно 114 хвилинам і 427 мг/кг стосовно інсуліну глюлізину та 121 хвилині та 354 мг/кг для інсуліну ліспро, 150 хвилинам і 197 мг/кг для звичайного інсуліну людини.
Раса та стать. У контрольованих клінічних дослідженнях у дорослих людей інсулін глюлізин не продемонстрував різниці у безпеці та ефективності в підгрупах, що відрізнялися за расою та статтю.

Фармакокинетика
Фармакокінетика. Більш швидка абсорбція інсуліну глюлізину забезпечується заміною амінокислоти аспарагіну у позиції В3 інсуліну людини лізином і лізину у позиції В29 глютаміновою кислотою. Абсорбція та біодоступність. Фармакокінетичні профілі у здорових добровольців і хворих на цукровий діабет (І-го або ІІ-го типу) продемонстрували, що рівень абсорбції інсуліну глюлізину був у два рази швидший з максимальною концентрацією, приблизно у два рази вищою у порівнянні зі звичайним інсуліном людини. У хворих на цукровий діабет І-го типу після підшкірної ін’єкції у дозі 0,15 Од/кг показники Тмакс для інсуліну глюлізину дорівнювали 55 хвилинам і Смакс був 82 ± 1,3 µОд/мл порівняно з Тмакс , що дорівнював 82 хвилинам і Смакс 46 ± 1,3 µОд/мл для звичайного інсуліну людини. Середній час наявності в організмі інсуліну глюлізину був коротшим (98 хвилин), ніж звичайного інсуліну людини (161 хвилина). У хворих на цукровий діабет ІІ-го типу після підшкірного застосування інсуліну глюлізину у дозі 0,2 Од/кг, Смакс становить 91µОд/мл з інтервалом вірогідності від 78 до 104 µОд/мл. При підшкірній ін’єкції інсуліну глюлізину у черевну стінку, стегно або дельтовидний м’яз абсорбція препарату є більш швидкою при застосуванні в зону стінки живота, ніж у стегно. Абсорбція у місці ін’єкції в зоні дельтовидного м’яза була середньою між вищезазначеними показниками. Абсолютна біодоступність (70 %) інсуліну глюлізину була подібною у вищезазначених місцях ін’єкцій та мала низьку внутрішньоособову варіативність (11 % CV). Внутрішньовенне болюсне застосування інсуліну глюлізину було причиною більшого системного впливу порівняно з підшкірною ін’єкцією, причому значення Сmax було приблизно в 40 разів більшим. Розподіл і виведення. Розподіл і виведення інсуліну глюлізину і звичайного людського інсуліну після внутрішньовенного введення є подібним, при цьому об’єми розподілу становлять 13 л і 22 л, а періоди напіввиведення – 13 і 18 хв відповідно. Після підшкірного застосування інсулін глюлізин виводиться швидше, ніж звичайний інсулін людини з середньою тривалістю періодів напіввиведення 42 хвилини для інсуліну глюлізину порівняно з 86 хвилинами для звичайного інсуліну. При аналізі перехресного дослідження інсуліну глюлізину при участі здорових людей або хворих на цукровий діабет І-го або ІІ-го типу, середня тривалість періоду напіввиведення була від 37 до 75 хвилин (інтервал вірогідності). Інсулін глюлізин погано зв’язується з білками плазми крові так само, як і людський інсулін. Особливості вживання препарату специфічними групами пацієнтів З порушеннями функції нирок. При порушенні функції нирок потреба в інсуліні може знижуватись, однак здатність інсуліну глюлізину швидко діяти зберігається. З порушеннями функції печінки. Фармакокінетичні властивості інсуліну глюлізину не досліджувались у пацієнтів з порушенням функції печінки. Особи літнього віку. Стосовно пацієнтів літнього віку, хворих на цукровий діабет, існує дуже обмежена база даних щодо фармакокінетики препарату. Діти та підлітки. Фармакокінетичні та фармакодинамічні властивості інсуліну глюлізину у дітей (7-11 років) і підлітків (12-16 років), хворих на цукровий діабет І-го типу, такі: інсулін глюлізин швидко засвоюється у хворих обох вікових груп і має такі ж показники Тмакс та Смакс, як і у дорослих. Введення інсуліну глюлізину безпосередньо перед прийомом їжі дітям та підліткам забезпечує кращий постпрандіальний глікемічний контроль у порівнянні зі звичайним інсуліном людини подібно до змін, що відбуваються і у дорослих хворих. Відхилення рівня глюкози (AUC) становить 641 мг/год/дл для інсуліну глюлізину та 801 мг/год/дл - для звичайного інсуліну людини. Доклінічні дані щодо безпеки застосування Доклінічні дані не вказують на наявність токсичності (крім тієї, що пов’язана з гіпоглікемією), яка б відрізнялася від показників звичайного інсуліну людини або була клінічно значущою для людей.

Показания к применению
Показання. Цукровий діабет, коли необхідне застосування інсуліну дорослим, підліткам і дітям віком від 6 років і старше.

Способ применения и дозы
Спосіб застосування та дози. Сила дії цього препарату виражається в одиницях, які застосовуються виключно для препарату ЕпайдраO і відрізняються від МО чи одиниць, у яких виражається сила дії інших аналогів інсуліну. Препарат ЕпайдраO застосовують у режимі інсулінотерапії, що включає інсулін середньої або довготривалої дії, або аналог базального інсуліну, та можна використовувати одночасно з пероральними гіпоглікемічними засобами. Дозу препарату ЕпайдраO підбирають та регулюють індивідуально. Особливі категорії пацієнтів. З порушеннями функції нирок. Фармакокінетичні властивості інсуліну глюлізину в цілому зберігаються у пацієнтів з порушенням функції нирок. Однак у разі порушення функції нирок потреба в інсуліні може знижуватися (див. розділ «Фармакокінетика»). З порушеннями функції печінки. Фармакокінетичні властивості інсуліну глюлізину не вивчались у пацієнтів зі зниженою функцією печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки потреба в інсуліні може бути меншою через зниження глюконеогенезу та здатності інсуліну метаболізуватися. Пацієнти літнього віку. Наявні дані з фармакокінетики інсуліну у пацієнтів літнього віку, хворих на цукровий діабет є недостатніми. Погіршання функції печінки може призвести до зниження потреби в інсуліні. Діти та підлітки. Не існує адекватної клінічної інформації щодо застосування препарату ЕпайдраO дітям віком до 6 років. Застосування. Підшкірне введення. Препарат ЕпайдраO слід вводити шляхом підшкірної ін’єкції незадовго (за 0-15 хвилин) до чи одразу після прийому їжі або шляхом постійної підшкірної інфузії за допомогою інсулінового насоса. Препарат ЕпайдраO застосовують підшкірно у зоні черевної стінки, стегна або дельтовидного м’яза, або шляхом безперервної інфузії під шкіру передньої стінки живота. Місця для ін’єкцій або інфузій у зоні ін’єкції (передня стінка черевної порожнини, стегно або дельтовидний м’яз) слід по черзі змінювати. Ступінь абсорбції і, ймовірно, початок та термін дії можуть залежати від певного місця ін’єкції, техніки її виконання та інших змінних показників. Підшкірна ін’єкція у черевну стінку забезпечує трохи швидшу абсорбцію, ніж при використанні інших місць для ін’єкцій. Необхідно слідкувати за тим, щоб не пошкоджувати кровоносні судини. Після ін’єкції не слід масажувати місця ін’єкції. Пацієнтів слід навчати дотримуватись правильної процедури виконання ін’єкцій. При підшкірному введенні за допомогою інсулінового інфузійного насоса (помпи) препарат ЕпайдраO забороняється змішувати з розчинниками або будь-яким іншим інсуліном. Змішування з іншими інсулінами. Інсулін глюлізин не слід змішувати з іншими лікарськими засобами, крім людського інсуліну НПХ (нейтрального протаміну Хагедорна). Пацієнтів слід навчати дотримуватись правильної процедури виконання ін’єкції. Підшкірне введення. Препарат ЕпайдраO у флаконах призначений для застосування за допомогою інсулінових шприців, які мають відповідним чином градуйовану шкалу одиниць, та насосної системи для інфузії інсуліну. Огляньте флакон перед використанням. Його можна застосовувати, лише якщо розчин у ньому є прозорий, безбарвний та не містить видимих твердих часточок. Препарат ЕпайдраOне потребує ресуспендування перед застосуванням, оскільки є розчином. Перед кожною ін’єкцією слід перевіряти етикетку на інсуліні, щоб уникнути помилкового введення замість інсуліну глулізину інших інсулінів. Змішування з іншими інсулінами При змішуванні з НПХ (Нейтральним Протаміном Хагердона) інсуліном людини спочатку слід набрати у шприц препарат ЕпайдраO. Ін’єкцію треба робити одразу ж після змішування, оскільки належних даних стосовно стабільності сумішей, приготовлених задовго до введення, немає. Помпа (насос) для безперервної підшкірної інфузії. Препарат ЕпайдраO можна застосовувати для безперервної підшкірної інфузії інсуліну (CSII) через насосну систему, призначену для проведення інфузії інсуліну та укомплектовану відповідними катетерами та резервуарами. Пацієнтів, які користуються CSII, потрібно ретельно проінструктувати щодо застосування насосних систем. Набір для інфузій та резервуар потрібно заміняти кожні 48 годин із дотриманням правил асептики. Пацієнти, які застосовують препарат ЕпайдраO за допомогою CSII, повинні додатково мати інший інсулін на випадок несправності насосної системи.

Побочные эффекты
Побічні реакції. Найпоширенішою побічною дією інсулінотерапії є гіпоглікемія, що виникає як наслідок застосування надто великої дози інсуліну, ніж це потрібно. Відповідні побічні реакції, продемонстровані під час проведення клінічних досліджень, наводяться нижче за системною класифікацією органів і в порядку зменшення частоти проявів (розповсюджені: >1/10; звичайні: >1/100, <1>1/1 000, <1> 1/10 000, <1> Розлади з боку шкіри та підшкірних тканин--Звичайні--Реакції у місці ін’єкції, місцеві реакції гіперчутливості--Рідкісні--Ліподистрофія
Порушення загального стану та реакції у місці введення--Системні реакції гіперчутливості
Метаболічні та аліментарні розлади. Симптоми гіпоглікемії, як правило, виникають раптово. Вони включають холодний піт, холодну бліду шкіру, втомлюваність, нервозність або тремор, відчуття неспокою, незвичну втомлюваність або слабкість, збентеження, порушення концентрації уваги, сонливість, сильне відчуття голоду, порушення зору, головний біль, нудоту та сильне серцебиття. Гіпоглікемія може досягти значного ступеня і призвести до втрати свідомості та/або судом і спричинити тимчасове або постійне порушення функції мозку або навіть стати причиною летального кінця. Розлади з боку шкіри та підшкірних тканин. Місцеві реакції гіперчутливості (почервоніння, набряк і свербіж у місці ін’єкції) можуть мати місце під час лікування із застосуванням інсуліну. Такі реакції, як правило, є минущими та зазвичай зникають у разі продовження лікування. Ліподистрофія може виникати у місці ін’єкції як наслідок недотримання порядку зміни місця ін’єкції. Порушення загального стану та реакції у місці введення. До системних реакцій гіперчутливості належать кропив’янка, стиснення у грудях, задишка, алергічний дерматит і свербіж. Тяжкі випадки включають сильну алергічну реакцію разом з анафілактичною реакцією, що може загрожувати життю.

Противопоказания
Протипоказання. Гіперчутливість до інсуліну глюлізину або будь-якого компонента препарату. Гіпоглікемія.

Несумісність.
Підшкірне введення. Препарат ЕпайдраO не слід змішувати з іншими препаратами, відмінними за складом від НПХ (Нейтрального Протаміну Хагедорна) інсуліну людини. При підшкірному введенні за допомогою інсулінового інфузійного насоса препарат ЕпайдраO забороняється змішувати з іншими лікарськими засобами.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Дослідження щодо типів фармакокінетичних взаємодій не проводилися. Базуючись на емпіричних знаннях стосовно інших подібних лікарських засобів, прояв клінічно релевантних фармакокінетичних взаємодій є малоймовірним. На метаболізм глюкози впливає цілий ряд речовин і лікарських препаратів. Отже, це може потребувати регулювання дози інсуліну глюлізину та особливо ретельного нагляду за хворим. До речовин, що можуть призвести до зниження рівня глюкози у крові та збільшити ризик виникнення гіпоглікемії, належать пероральні антидіабетичні засоби, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, дизопірамід, фібрати, флуоксетин, інгібітори моноаміноксидази, пентоксифілін, пропоксифен, саліцилати та сульфаніламідні антибіотики. Речовини, що можуть призвести до зміни рівня глюкози у крові: кортикостероїди, даназол, діазоксид, діуретики, глюкагон, ізоніазид, соматропін, симпатоміметичні агенти (наприклад, епінефрин [адреналін], сальбутамол, тербуталін), тиреоїдні гормони, естрогени, прогестини (наприклад, у складі пероральних контрацептивів), інгібітори протеїнази та антипсихотичні лікарські засоби (наприклад, похідні фенотіазину, оланзапін і клозапін). Бета-блокатори, клонідин, солі літію або спирт можуть призвести як до підвищення, так і до зниження властивості інсуліну зменшувати рівень глюкози у крові. Пентамідин може спричинювати розвиток гіпоглікемії, що іноді супроводжується гіперглікемією. Крім того, під впливом лікарських засобів, таких як клонідин, гуанетидин, резерпін, і бета-блокаторів ознаки адренергічного зворотного регулювання можуть бути знижені або навіть відсутні.

Передозировка
Передозування. Гіпоглікемія може виникати як наслідок надмірної дії інсуліну по відношенню до об’єму прийнятої їжі та витрат енергії. Специфічні дані щодо передозування інсуліну глюлізину відсутні. Проте гіпоглікемія може розвинутися поступово. Помірні гіпоглікемічні епізоди можуть лікуватися шляхом перорального застосування глюкози або цукру. Таким чином, хворому на діабет рекомендується постійно мати при собі кілька шматочків цукру, цукерок, печива або фруктового соку з цукром. Цукрозамінники не можна використовувати для лікування гіпоглікемічних станів. Тяжкі гіпоглікемічні епізоди, при яких пацієнт втрачає свідомість, можна усувати введенням глюкагону (0,5 мг - 1 мг) внутрішньом’язово або підшкірно, що може зробити відповідним чином проінструктована особа, або внутрішньовенним введенням глюкози, що має виконати медичний працівник. Глюкоза вводиться внутрішньовенно також у випадку, якщо стан пацієнта не покращується протягом 10 або 15 хвилин після введення глюкагону. Коли хворий опритомніє, рекомендується застосувати вуглеводи перорально з метою запобігання рецидиву гіпоглікемії. Після ін’єкції глюкагону пацієнта слід обстежити у лікарні для виявлення причини виникнення тяжкої гіпоглікемії та запобігання виникненню подібних нападів.

Особенности применения
Застосування у період вагітності або годування груддю. Вагітність. Адекватні дані стосовно застосування інсуліну глюлізину для лікування вагітних відсутні. Необхідно з обережністю призначати препарат вагітним. Треба ретельно контролювати рівень глюкози. Важливо, щоб вагітні жінки, які хворіли на діабет до вагітності або захворіли на нього під час вагітності, ретельно контролювали рівень глюкози протягом усього періоду вагітності. Потреба в інсуліні може знижуватись протягом першого триместру та підвищуватись протягом другого та третього триместрів. Одразу після пологів потреба в інсуліні стрімко знижується. Репродуктивні дослідження на тваринах не продемонстрували будь-яких відмінностей між інсуліном глюлізином та інсуліном людини при вагітності, розвитку ембріона/зародка, пологах та у період новонародженості.
Годування груддю. Не встановлено, чи виділяється інсулін глюлізин з молоком людини, але в цілому інсулін не потрапляє в грудне молоко та не абсорбується після перорального застосування. Жінки, які годують груддю, можуть потребувати регулювання величини дози інсуліну та дотримання певної дієти.
Діти. Даних щодо клінічного застосування препарату Епайдра® дітям віком до 6 років недостатньо.
Особливі заходи безпеки. Перехід пацієнта на застосування нового типу або препарату інсуліну має відбуватися під ретельним наглядом лікаря. Зміни щодо сили дії, типу препарату (виробника), виду препарату (звичайний, НПХ, ленте, тривалої дії тощо), походження (тваринний, людський, аналог людського інсуліну) та/або методу виробництва можуть потребувати зміни дози. Також може виникати необхідність у регулюванні схеми супутнього лікування пероральними антидіабетичними препаратами. Застосування невідповідних доз або припинення лікування, особливо у хворих на інсулінозалежний діабет, може призвести до розвитку гіперглікемії та діабетичного кетоацидозу – станів, що є потенційно летальними. Гіпоглікемія. Гіпоглікемія виникає залежно від профілю дії інсулінів, що застосовуються, та може змінюватися при переході на новий режим лікування. Умови, які можуть зробити ранні попереджувальні симптоми гіпоглікемії нетиповими або менш вираженими, включають довгий термін захворювання на діабет, інтенсивну інсулінотерапію, діабетичну нейропатію, застосування лікарських препаратів, таких як бета-блокатори, або перехід з інсуліну тваринного походження на інсулін людини. Потреба у корекції дози також може виникнути, якщо пацієнти підвищують режим фізичної активності або змінюють свою звичайну харчову дієту. Фізичні навантаження одразу після їди підвищують ризик розвитку гіпоглікемії. Гіпоглікемія після ін’єкції швидкодіючих аналогів інсуліну, як правило, виникає раніше, ніж при застосуванні розчинного інсуліну людини. Гіпоглікемія або гіпоглікемічні реакції, якщо не надати пацієнту відповідну допомогу, можуть призвести до втрати свідомості, коми або летального кінця. Потреба в інсуліні може змінюватися при наявності іншої хвороби або емоційних порушень. Надходили повідомлення про помилкове введення препаратів, коли замість інсуліну глюлізину випадково вводилися інші інсуліни, зокрема інсуліни тривалої дії. Перед кожною ін’єкцією слід перевіряти інформацію на етикетці картриджа, щоб уникнути помилкового введення замість інсуліну глюлізину інших інсулінів. Одна доза цього лікарського засобу містить менше ніж 1 ммоль (23 мг) натрію, тобто він практично не містить натрію. Епайдра® містить м-крезол, який може спричинити алергічні реакції. Комбінація препарату Епайдра® з піоглітазоном. Про випадки серцевої недостатності повідомлялося при застосуванні піоглітазону в поєднанні з інсуліном, особливо в пацієнтів, які мають ризик розвитку серцевої недостатності. Це потрібно враховувати при розгляді можливості проведення лікування комбінацією піоглітазону і препарату Епайдра®. При застосуванні цієї комбінації пацієнти повинні спостерігатися на наявність ознак і симптомів серцевої недостатності, збільшення маси тіла і набряку. При будь-якому погіршенні кардіологічних симптомів застосування піоглітазону потрібно припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Здатність пацієнта концентруватися та його реакція можуть порушуватись унаслідок розвитку гіпоглікемії або гіперглікемії або, наприклад, у результаті порушення зору. Це може становити ризик у ситуаціях, коли наявність таких симптомів є особливо важливим (наприклад, під час керування автомобілем або механізмами). Пацієнтам слід рекомендувати бути обережними та запобігати розвитку гіпоглікемії під час керування транспортом. Це особливо важливо для тих, хто недостатньо поінформований або зовсім не поінформований щодо симптомів-провісників гіпоглікемії, і для тих хворих, у кого часто виникають епізоди гіпоглікемій.

Условия и сроки хранения
Термін придатності. 2 роки. Термін придатності після першого використання – 4 тижні.
Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати у холодильнику при температурі від +2?С до +8?С. Не заморожувати. Зберігати флакон у зовнішній картонній коробці з метою захисту від дії світла. Запобігати контакту зі стінками холодильника. Умови зберігання після відкриття флакону. Відкриті флакони необхідно використати протягом 4 тижнів. Зберігати при температурі не вище +25 ?С у зовнішній картонній коробці з метою захисту від дії світла.

Условия отпуска
Категорія відпуску. За рецептом.

Упаковка
Упаковка. № 1: по 10 мл у флаконі; по 1 флакону в картонній коробці.

Производитель и его адрес
Виробник. Санофі-Авентіс Дойчланд ГмбХ, Німеччина/Sanofi-Aventis Deutschland GmbH, Germany. Місцезнаходження. Індустріпарк Хьохст, Д-65926 Франкфурт-на-Майні, Німеччина/Industriepark Hoechst, D-65926 Frankfurt am Main, Germany. Власник торгової ліцензії. ТОВ «Санофі-Авентіс Україна», Україна/Sanofi-Aventis Ukraine LLC, Ukraine.